Якщо РФ вважає Україну загрозою, то навіщо світу, заснованому на правилах, така Росія

Країни воювали століттями, вважаючи війну продовженням політики іншими засобами, доки не зайшли з цим в глухий кут у Другій світовій війні. По її закінченні світ права на війну як інструмент політики був замінений світом, заснованим на правилах.

Його суть викладена у статті 2 Уставу ООН, згідно з яким країни у відносинах між собою керуються принципами (1) суверенної рівності; (2) сумлінного виконання узгоджених правил; (3) розв’язання взаємних суперечок виключно мирними засобами, не наражаючи світ на небезпеку; (4) відмови від погрози і застосування сили, у тому числі проти політичної незалежності будь-якої держави.

Якщо коротко, війна після Другої світової війни в якості інструменту політики була заборонена і замінена правилами. Єдине виключення -- самооборона, індивідуальна або колективна у разі зовнішньої воєнної агресії, до того моменту коли світ, заснований на правилах, і уособлений у первинній конструкції Радою Безпеки ООН вирішить проблему такої агресії. Доки не вирішить, діє дозвіл на самооборону від воєнної агресії.

Рф тривалий час висміювала світоустрій, заснований на правилах, погрожувала війною і застосовувала у широкомасштабній війні проти України силу з метою встановлення політичного і економічного контролю. Зараз світоустрій, заснований на правилах, рф вже не висміює. Можливо нарешті зрозуміла, що сам Китай підтримує порядок, заснований на правилах. Китай просто хоче змінити правила з постхристиянських у бік постконфуціанських.

Проте погрожувати Україні війною з політичних і економічних причин, ніяк не пов’язаних з безпекою, рф вперто продовжує.

Якщо рф вважає внутрішній устрій України загрозою своєму існуванню, навіщо світу, заснованому на правилах така рф? Іншого світу, окрім заснованого на правилах, коли рф втомиться ховати орешніки від дронів, не буде. Хоча правила світового порядку можуть і змінитись, як хоче Китай.

Оригінал