Подальші сценарії війни: вихід США з переговорів і ризик ще більшого конфлікту — опитування експертів

За словами Дональда Трампа, США наближаються до точки, коли доведеться ухвалювати деякі рішення.

Саме так у середу, 7 травня, президент США прокоментував заяву віцепрезидента Джея Ді Венса, зроблену того ж дня.

Виступаючи на заході Мюнхенської конференції з безпеки у Вашингтоні, Венс сказав, що в переговорах щодо припинення вогню Росія вимагає забагато.

Проте замість того, щоб посилити тиск на Москву, наступний великий крок, який би хотіли зробити США — це, за словами Венса, початок прямих переговорів України та Росії, бо між двома сторонами начебто «велика прірва».

Віцепрезидент повторив погрози Трампа і держсекретаря Марко Рубіо, що в разі відсутності прогресу в переговорах США з них підуть.

Проте коли і що стане, скажімо, останньою краплею, в адміністрації США, авжеж, не кажуть.

За словами спецпредставника Трампа по Україні Кіта Келлога (від російського треку його усунули, цим опікується ще один спецпредставник Трампа Стів Віткофф, який ретранслює цілковито проросійську позицію), саме Путін є перешкодою на шляху до припинення вогню.

Також він додав, що Україна начебто згодна на заморожування війни та створення 30-км демілітаризованої зони.

Проте ні на цю, ні на жодну іншу пропозицію не погоджується Путін.

І схоже, що в адміністрації Трампа немає «плану Б».

Не дивлячись на те, що міністр фінансів США Скотт Бессент вкотре розкритикував накладені за президентства Байдена на Росію санкції, назвавши їх слабкими, і що начебто адміністрація Трампа готова до посилення санкційного тиску, щоб отримати більше важелів впливу на Москву, наразі це лише слова.

Так само, як і нещодавня заява Трампа, що повернення Росії до Чемпіонату світу з футболу 2026 року може стати для Путіна стимулом припинити війну.

Тож з огляду на те, що спроби адміністрації США домовитися з Путіним зайшли в глухий кут, і зараз команда Трампа не знає, що робити, ТСН.

ua разом з українськими, європейськими та американськими експертами проаналізував три найімовірніші сценарії подальшого розвитку подій.

Сценарій №1: Трамп кине виклик Путіну і посилить тиск на Росію.

Протягом останнього тижня американські медіа пишуть про розчарування і навіть гнів, що панують в адміністрації Трампа щодо поведінки Путіна, який так і не дав згоди на безумовне припинення вогню по всій лінії фронту хоча б на 30 днів.

Як відомо, за це в Кремлі хочуть зупинення мобілізації в Україні і постачання Києву західних озброєнь, а також юридичного визнання російської окупації не лише Криму (на що в Білому домі, схоже, були готові), а й чотирьох українських областей, які Путін незаконно записав до конституції РФ.

До того ж почавши прямі переговори з Кремлем, Вашингтон зруйнував міжнародну ізоляцію Росії й Путіна.

Кількість російських обстрілів України за цей час, що призводить до ще більшої кількості вбивств українців, кратно збільшилася.

Американські ЗМІ це активно висвітлюють, що ще більше тисне на адміністрацію США.

Достеменно невідомо, чи дійсно гнів і розчарування Трампа спрямовані тепер на Путіна, а не на президента Зеленського.

Водночас Трамп точно на порозі вибору: чи кидати виклик Путіну, посиливши тиск на Росію?.

Директор програми «Росія та Євразія» у Chatham House Джеймс Ніксі сумнівається в цьому.

На думку експерта, зближення з Росією, яку Трамп, здається, поважає як рівноправну силу часів Холодної війни, ймовірно, важливіше (для нього — Ред.), ніж угода з Зеленським і «святість контракту».

«Це правда, що Путін може перебільшувати свої можливості.

Але, зрештою, Трамп вважає, що Путін приносить йому більше користі, ніж Зеленський.

Це світ, в якому ми живемо», — додає Джеймс Ніксі.

А от старший науковий співробітник New America, кар’єрний офіцер спецназу Ліам Коллінз, навпаки, вважає цей сценарій — посилення США тиску на Росію — найімовірнішим.

На його думку, Трамп поступово усвідомлює, що Путін не має наміру завершувати війну, принаймні поки вважає, що США навряд чи продовжать підтримувати Україну на тому ж рівні.

Водночас підписана США та Україною і вже ратифікована Верховною Радою угода про надра змінює розрахунки Путіна, бо США налаштовані підтримувати Україну в довгостроковій перспективі, що робить продовження війни дуже дорогим для Росії.

«Хоча угода не включає гарантій безпеки, вона пропонує спосіб компенсувати США їхню постійну підтримку, чого прагне президент Трамп.

Вона також надає США доступ до рідкісноземельних мінералів, які є національними інтересами безпеки США», — додає Ліам Коллінз.

Тож як вважає експерт, США, ймовірно, продовжать або навіть збільшать свою підтримку України, щоб:.

зберегти доступ до критично важливих корисних копалин;.

чинити додатковий тиск на Росію, щоб вона припинила війну, продовження якої Трамп не хоче;.

і тому, що угода про права на корисні копалини пропонує США спосіб отримати компенсацію за свою підтримку.

Сценарій №2: Трамп продовжить політику Байдена щодо України.

Аналізуючи цей сценарій, треба також додати, що йдеться не лише про продовження надання Україні безповоротної військової допомоги.

Багато експертів сходяться на думці, що адміністрація Трампа наслідує політику попередників, постійно рятуючи саме Росію.

Яскравий приклад — так зване перемир’я Путіна на 9 травня, яке схвалив Трамп, щоб Україна в жодному разі не била по Москві в ці дні.

Як і адміністрація Байдена, команда Трампа теж намагається керувати ескалацією, постійно повторюючи, що ця війна може перерости в Третю світову.

Тільки робить це чинна адміністрація прямо й публічно.

До того ж, за словами полковника Корпусу морської піхоти США у відставці, старшого радника Департаменту оборони та безпеки Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) Марка Канчіана, в адміністрації Трампа існує серйозний опір наданню допомоги Україні.

«Тому не буде жодних заяв щодо подальшої підтримки, як це було за часів адміністрації Байдена.

Адміністрація Трампа може застосувати політику ігнорування, коли вона дозволить продовжувати постачання зброї та обмін розвідувальними даними, але більше не втручатиметься», — каже Марк Канчіан.

Виконавчий директор Центру оборонних стратегій Олександр Хара додає, що у чинної адміністрації США з різних причин (це і намагання відтягнути Росію від Китаю, і доступ до російських ресурсів), є невпинне бажання перезавантаження відносин з Росією.

«Зараз Трамп на боці Росії, а не неупереджений посередник.

Нової допомоги від цієї адміністрації ми навряд чи побачимо.

Шанси, звісно, є, але вони мінімальні.

Але якщо, наприклад, американці залишать доступ для України та своїх європейських партнерів до ОПК США, нам це, звісно, вигідно, бо на нас більше не тиснутимуть», — додає Олександр Хара.

Сценарій №3: Трамп виходить з переговорів і зупиняє допомогу Україні.

Опитані ТСН.

ua експерти розходяться в думках про те, чи дійсно адміністрація Трампа може вийти з переговорів і кинути Україну сам на сам з Росією, бо це залежить від багатьох факторів.

Одні вважають, що це така переговорна манера Трампа — шантажувати й підвищувати ставки, щоб швидше підштовхнути інших учасників переговорів до поступок та укладення угоди.

Марк Канчіан і Джеймс Ніксі, навпаки, не відкидають, що адміністрація Трампа дійсно може відійти від залученості до цих переговорів, зберігши водночас продаж зброї Україні.

Директорка програми безпекових студій Ради зовнішньої політики «Українська призма» Ганна Шелест вважає, що американці не підуть з переговорного процесу, бо для цього є декілька найбільших аргументів.

По-перше, для самих росіян найвигідніший варіант — це саме американці як посередники, бо вони вважають, що Трампом можуть маніпулювати більше, ніж будь-ким з європейських лідерів.

По-друге, для України теж вигідно, щоб американці в якомусь статусі залишалися, бо багато інших країн світу, зокрема й європейських, дивляться, де інтерес США: чи вони з Україною, чи кудись йдуть.

По-третє, і для самих США це вигідно.

Так, ми розуміємо, що у Трампа персонально уривається терпець, бо були очікування швидкого заморожування цього конфлікту.

Але цього не сталося.

І те, яким чином закінчиться ця війна, вплине на головну проблему Трампа — Китай.

«Тому Трамп розуміє, якщо просто розвернутися і піти, це може досить серйозно погіршити його позиції в інших регіонах світу, де він хотів би показатися лідером, до якого дослухаються, який може розв’язати будь-яку проблему.

Єдине, що може бути — це зниження рівня зацікавленості й більшої відкритості, щоб європейські партнери приєдналися як додаткові посередники.

Європа — це не обов’язково, власне, ЄС.

У цій ролі, наприклад, може виступити й Туреччина та її президент Ердоган, який також не проти зіграти роль політичного миротворця», — підсумовує Ганна Шелест.

Олександр Хара додає, що, напевно, й сам Трамп зараз не знає, чи припинить він свою участь у цьому процесі, бо керується не стратегіями чи аналітикою, а своїми відчуттями.

«Тому я не виключаю, що він може зменшити чи навіть зупинити залученість американців.

Але я впевнений, що зрештою йому доведеться повертатися до питання Росії та України.

Без втихомирення Росії, її ресурсної допомоги Китаю та її негативної участі на Близькому Сході Трамп не зможе вирішити складне геополітичне завдання.

Але є розуміння, що американці виходять з Європи.

Навіть припинення вогню буде викликом для європейців, бо росіяни можуть спровокувати конфлікт, наприклад, у Балтиці або щодо Румунії, щоб зруйнувати єдність НАТО», — вважає Олександр Хара.