"Мирного плану" США не існує. Ми обговорюємо те, чого немає

Мені здається, ми зараз хором робимо страшну помилку. Дозволяємо собі те, що категорично неприпустимо.

Ми сперечаємося, лаємося та ламаємо списи навколо мирного плану. Головна проблема якого в тому, що його... не існує!

Серйозно, я за ранок встиг посперечатися з людьми, чия думка для мене давно має велике значення. На щастя, не посваритися, але вже посперечатися. Вирішив розібратися – а в чому ми не сходимося? За якими позиціями мирного плану ми маємо різні думки.

І мушу констатувати: мирного плану немає. Офіційного, який можна обговорювати, визнавати чи заперечувати – його немає.

Дивімося, що ми маємо зараз в інформаційному просторі.

Офіційне визнання Криму? Гаразд, а хто про це сказав? А це з однієї газети з посиланням на джерела. Усе, цієї концепції насправді, можливо, взагалі немає.

Передання контролю над ЗАЕС представникам США? Хто це запропонував? Представники США не говорили, що цього хочуть. Україна та Росія теж просто реагували на незрозуміле вкидання. Предметно можна обговорювати лише те, що озвучено прямим текстом та офіційними особами. Решта – вкидання, тести та фантазії журналістів.

Тобто беруться серйозно до обговорення лише прямі, чіткі та зрозумілі пропозиції від Зеленського, Трампа, Путіна та загальна позиція ключових європейських лідерів.

Згодні, що з цим можна працювати, а решта – білий шум?

Тоді беремо конкретні заяви та виносимо за дужки вкидання та "джерела".

Пєсков від імені Путіна вчора заявив: Україна має вивести війська із чотирьох областей. Чи має сенс обговорювати? Ні, цього не буде.

Трамп сказав, що сторони наближені до мирної угоди, але без деталей. Тут обговорювати нема чого.

Зеленський запропонував припинення вогню чи припинення обстрілів у тилах. Спочатку на 30 днів. Можемо обговорювати.

Ще з конкретного та важливого… а більше нічого не було.

Справді, у політичних та навколополітичних колах цілком серйозно обговорюють деякі моменти. Обговорюють у такому режимі, що їх можна умовно ухвалити майже на рівні офіційних заяв. Тому що вони логічні. Це припинення бойових дій за актуальною лінією бойового зіткнення. Так, це обговорюється. Вже рік, як я знаю. І всі розуміють, що це найреальніший сценарій. Окупація Росією чотирьох областей або наш силовий вихід найближчим часом на межі лютого 2022 року є менш ймовірними.

Ось і все, що є в сухому залишку зараз із реальності. Більше – нічого.

Тож і сперечатися зараз щодо деталей взагалі немає сенсу. Ні нам, ні політикам.

Немає жодних конкретних деталей, крім умовного розуміння, що лінія бойового зіткнення – єдина реальність.

Проблема в тому, що в Кремлі твердо впевнені, що цю саму ЛБЗ вони зможуть за весну та літо ще добре посунути на свою користь. Як мінімум — у Донецькій області. Ми з цим не погоджуємося. Тільки ця суперечка вирішується не в соціальних мережах і не на сторінках газет, а на фронті, саме сьогодні під Торецьком, Часовим Яром і Покровськом.

Так що бережіть сили та один одного. Не сперечайтеся про те, чого ще не існує. Можливо, буде велика зустріч "тих, кого беруть до уваги" і на ній будуть позначені крайні позиції сторін на сьогодні. Потім буде довгий шлях зі зближення позицій, поступок тощо. Все це займе час, я думаю, йдеться не про тижні. Думаю, що на реальну угоду ми вийдемо восени. І тоді все буде погоджено та підписано досить швидко.

А поки що всі працюють над "покращенням своїх переговорних позицій". За цим дипломатичним формулюванням багато крові та страшного, але альтернативи цьому я поки не бачу.

Оригінал