Жодних квітів: як виглядають найдавніші українські писанки

Яйце — один із найдавніших символів життя, відомий багатьом культурам світу ще з прадавніх часів. В українській традиції він втілилився у писанки. Проте раніше, ще за княжих часів писанки робили не з яєць. Принаймні до нашого часу вони не збереглись. Робили писанки з кераміки, а в середину поміщали шумовий елемент так, що писанка трохи нагадувала брязкальце. Найдавніша українська керамічна писанка датується ІХ ст.

Першу давньоруську писанку археологи знайшли під час розкопок Десятинної церкви. Це сталося ще у 1857 році. Ще одну — княжих часів — знайшов Вікентій Хвойко в 1902-му в селі Броварки на Полтавщині. Також з Полтавщини походять унікальні керамічні писанки, знайдені на місці городища Порт-Воїнь — нині затопленого Кременчуцьким водосховищем.

Як створювали керамічні писанки

Стародавні писанки це порожнисті вироби з розписом у жовто-зелених тонах, часто з візерунками, схожими на математичні дужки. Висота — до 5 см, ширина — до 3,5 см. У майстернях Київської Русі писанки виготовляли особливим чином. Глину ліпили вручну, випалювали, а потім наносили кольорову поливу. Кожну писанку тримали на паличці, занурювали у непрозоре полив’яне покриття, а тоді вручну розписували.

Найчастіше використовували зелений, бурий і жовтий кольори. У національному музеї історії України наголошують — такі писанки зникли в середині ХІІ ст. Великодні яйця які знаємо ми не є прямим продовженням язичницької традиції, адже в християнські часи не мають шумових ефектів.

Найдавніша писанка на яйці

У серпні 2013 року у Львові на вулиці Шевській, археологи НДЦ "Рятівна археологічна служба" Інституту археології НАН України на глибині понад п’ять метрів у старовинному водозбірнику виявили артефакт, якому майже пів тисячі років — писанку, нанесену не на кераміку, а на справжню шкарлупу качиного яйця.

Археологи датують водозбірник XV — початком XVI століття. І хоча минуло стільки століть, орнамент на диво зберігся. Припускають, що ця писанка — найдавніша в Україні. Наразі вона у Коломийському національному музеї. Копія є у Львівському музеї.