Росія комбінує старі методи й нові технології, щоб витиснути ЗСУ з позицій

Російські війська на фронті в Україні змінили тактику, поєднуючи традиційну силу артилерії з новітніми технологіями.

Така комбінація чинить постійний тиск на українські оборонні позиції й змушує підрозділи ЗСУ відступати.

Про це повідомляє NV з посиланням на The Wall Street Journal.

За даними журналістів, Москва використовує безпілотники для розвідки, потужні радянські бомби зі системами наведення для авіаударів та артилерію, яка накриває виявлені позиції українських військових.

Цей підхід забезпечує наступ піхоти, яка заходить на території, виснажені попередніми ударами.

“Усі елементи атаки працюють синхронно або йдуть хвилями — це створює ефект снігової кулі, який змушує українські сили відступати”, — йдеться у матеріалі.

Такі дії супроводжуються значними втратами: наступ на зруйновані українські міста та села триває тижнями, і ціною цього просування стають тисячі загиблих та поранених щотижня.

У повітрі над передовою постійно працюють сотні російських розвідувальних безпілотників.

Зокрема, дрони типу “Орлан” майже безперервно патрулюють зону бойових дій у пошуках командних пунктів або ключових позицій ЗСУ.

Водночас українські військові успішно збивають їх за допомогою компактних дронів із вибухівкою.

Щойно росіяни отримують координати, з тилових аеродромів злітають літаки, несучи радянські бомби масою до трьох тонн, модернізовані системами наведення, й завдають точкових ударів.

Із самого початку повномасштабної війни Росія мала перевагу в артилерії.

Згодом її доповнили дрони-камікадзе типу “Ланцет”, які стали ефективним інструментом проти української техніки й артилерійських розрахунків.

За даними WSJ, російська сторона також використовує ударні дрони та артилерію для враження логістичних маршрутів — зокрема, транспорту, який доставляє підкріплення, боєприпаси або евакуює поранених.

Журналісти також звертають увагу на тактику швидкого виявлення позицій ЗСУ: окупанти підвозять бійців до лінії фронту на мотоциклах чи інших легких машинах, аби ті спровокували вогонь і таким чином виявили українські укріплення для подальшого артилерійського удару.

Ця тактика свідчить про намагання Росії не лише виснажити українську оборону, а й пристосуватися до нових умов війни, поєднуючи методи часів Другої світової з технологіями XXI століття.