Вчені відкрили нові деталі про те, як мозок створює і відновлює спогади

Вчені давно цікавляться тим, як мозок оновлюється новою інформацією та спогадами.

Одні теорії зосереджені на хімічних змінах в окремих нейронах, в той час, як інші акцентують увагу на структурних змінах між клітинами мозку.

Про це пише Еarth.

Доктор Томас Райан із Триніті-коледжу в Дубліні є одним із нейробіологів, які досліджували ці питання, відстежуючи клітини, що беруть участь у навчанні.

Нові дані свідчать про те, що формування пам’яті залежить від зв’язків між групами енґрамних клітин, які є нейронами, що, ймовірно, фіксують і зберігають різні враження.

Дослідники вважають, що кожен досвід залишає шаблон активації мозкових клітин, який може бути активований пізніше.

Щоб побачити цей процес в дії, нейробіологи відстежили два набори енґрамних клітин, кожен з яких був пов’язаний з різними спогадами.

Вони виявили, що коли один набір клітин знову активувався, інший набір іноді також активувався, як якщо б спогади стали взаємопов’язаними.

Це суперечить старому уявленню, що окремий нейрон зберігає цілу пам’ять.

Натомість пам’ять може зберігатися у зв’язках, які ці клітини створюють і перебудовують з часом.

Такі структурні перебудови допомагають нам обробляти нову інформацію, не втрачаючи старих спогадів.

Енґрамні клітини — це групи клітин мозку, які, активуючись під впливом певного досвіду, змінюються, щоб включити і зберегти інформацію в нашому мозку.

Одним із важливих підказок було вимірювання того, наскільки добре ці марковані нейрони створюють нові зв’язки з клітинами, які були пов’язані з більш старим досвідом.

Оптогенетика, метод, що включає і вимикає клітини за допомогою світла, дозволила дослідникам перевірити, чи блокування цих новоутворених зв’язків порушує пам’ять.

Один з білків, PSD-95, став важливим компонентом цих енґрамних клітинних з’єднань.

Цей білок знаходиться в нервових клітинних з’єднаннях, званих синапсами, і допомагає закріплювати молекули рецепторів.

Коли команда зменшила кількість PSD-95 в нейронах, що зберігали певне спогад, ці зв’язки поводились по-іншому.

Ця стійкість натякає на те, як мозок може утримувати спогади, які, здавалося б, повинні зникнути.

Це також може пояснити, чому відсутність або порушення PSD-95 може вплинути на нормальні моделі навчання.

Це дослідження відкриває нові можливості для розуміння того, як мозок зберігає спогади і як ми можемо впливати на цей процес.