Звільнена Надія: що означає для фронту деокупація села на Луганщині — репортаж Цаплієнка
Звільнена Надія: що означає для фронту деокупація села на Луганщині — репортаж Цаплієнка

Звільнена Надія: що означає для фронту деокупація села на Луганщині — репортаж Цаплієнка

Третя штурмов бригала цього тижня звільнила село Надія — і це вже за межею Харківської області.

Що означає це для фронту загалом, просто в зоні бойових дій дізнався воєнкор ТСН Андрій Цаплієнко.

Приблизно за тридцять годин українські сили вибили російського ворога з цього невеличкого села на Луганщині, яке росіяни окупували на початку лютого.

Вони сподівались звідти просунутись далі на Харківщину в бік Ізюма.

Але сталося все навпаки.

Надія стала першим серйозним успіхом Третьої штурмової бригади після того, як підрозділ переформатовано в Третій Армійський корпус.

«Населений пункт невеликий, але кілька факторів надає йому особливу цінність.

По-перше, два лісових масиви та чотири лісосмуги.

Які також були відбиті в ворога, там змогли закріпитись наші сили.

І відповідно це бетонна дорога, яка веде з населеного пункту Райгородка до населеного пункту Копанки.

А отже можливість взяти цю дорогу під нормальний вогневий контроль», — каже командир штурмового батальйону 3-ої ОШБР Володимир Фокін.

Втрата Надії для росіян це не тільки дві роти російських солдатів, які за тридцять годин штурму перемолола Третя штурмова, а й неможливість створити плацдарм для наступу на Ізюм.

Кожен виїзд на Харківщині на лінію фронту схожий на лотерею з дуже високими ставками.

Дрони полюють за українським транспортом, і скрізь сліди їхніх атак змушують сильніше натиснути педаль газу.

Водій 92-ої бригади стверджує, що засоби РЕБ працюють, але більше для самозаспокоєння агресор все більше запускає дрони на оптоволокні.

На півночі Харківщини російська армія все ще утримує дві буферні зони — в селі Глибока і в районі Вовчанська.

На сході в районі Куп’янська ворог намагається створити ще два плацдарми на правому березі річки Оскол.

І сподівається знекровити українську оборону.

«Плацдарм, чим він ширший, тим більше в нього перспектив навести переправу і застосувати техніку.

Зараз там тільки малі групи.

Якщо це буде переправа, то вона буде знищена.

Але якщо їх декілька, то буде складно їх ловити і ловити їхні маневри», — пояснює командир 92-ої ОШБР Віталій Нащубський.

Українці намагаються нав’язати противнику ту ж саму тактику.

Таємнича операція на Білгородщині створює буферну зону вже на території Росії.

Але й на території Курщини все ще залишаються українські військові.

Після того, як більша частина українського угруповання відійшла з Курщини, зрозуміло, як далі будуть діяти росіяни.

Вони прогнозовано спробують розширити свої плацдарми на Харківщині.

Спроби росіян просунутись ближче до Харкова закінчуються повним знищенням їхніх штурмових груп.

Але й в українців поки що не виходить ліквідувати так звану «буферну зону», яку росіянам вдалось захопити на північ від села Липці.

«Топчемося на місці, як то кажуть.

У нас не виходить їх вибити, у них не виходить просунутись вперед», — каже навідник міномета 92-ої ОШБР з позивним «Монгол».

Командир розрахунку — двадцятирічний хлопець.

Має поранення.

Воює з росіянами з вісімнадцяти.

«Чого вони сюди приперлися? І я після школи підписав контракт і пішов на мінометника», — розповідає молодий навідник міномета 92-ої ОШБР з позивним «Бен».

«Бен», як і всі молоді добровольці, має отримати мільйон гривень.

Нарівні з хлопцями, які щойно пішли до війська, долучившись до проекту «Контракт 18-24».

Таких в 92-й бригаді майже півсотні.

Вже другий тиждень поспіль вони проходять підготовку на сході України.

«Підписання контрактів від 2 до 5 днів — тобі платять двісті тисяч.

Проходиш БЗВП — тобі доплачують ще триста тисяч.

І п’ятсот тисяч після шістьох виходів.

А шість виходів можуть зайняти ще й трошки довше», — зазначає доброволець проекту «18-24», військовослужбовець 92-ої ОШБР з позивним «Лунтік».

Але гроші — не головна причина.

«Це додаткова мотивація.

Тобто, я й раніше планував йти.

Як виповнилось вісімнадцять, і я думаю, якщо доля показує, то чому б не піти?», — пояснює доброволець проекту «18-24», військовослужбовець 92-ої ОШБР з позивним «Хан».

В цього хлопця брат-десантник загинув під Кліщіївкою.

Багатьма тут рухає саме помста.

Попереду два місяці інтенсивних тренувань — і лише потім перші бойові завдання.

Акцент — на тактичну медицину.

Інструктор вважає, що вісімнадцятирічних треба було готувати від самого початку війни.

«Коли людина досягла 18-ти років, то таку людину мають направляти в якісь центри, в бригади, на три місяці навчання.

І в подальшому його можуть направити додому», — пропонує інструктор 92-ої ОШБР.

Росія намагається підірвати волю людей до перемоги і ці знання знадобляться і в тилу.

Хоча як назвати тилом прифронтовий Харків.

За тиждень — дві концентровані атаки «шахедів».

Сьогодні вночі атакований шпиталь з пораненими.

Міжнародне право однозначно вважає це воєнним злочином.

Та росіяни порушують не тільки закони ведення війни, а й власні обіцянки не бити по енергетиці.

По Харкову — 12 прильотів «шахедів» одночасно.

Але це ще не все.

Те, що ми бачимо тут, демонструє, що насправді собою являє так званий російський мораторій на удари по енергооб’єктах.

Поруч з воронкою від «шахеда» — зруйнована котельня, в яку намагався влучити ворожий дрон.

Цифра «два» на одному з чорних уламків свідчить про це, що удар завдав дрон «Герань-2», російська копія іранського «шахеда».

Тактика атак змінилась.

Тепер «шахеди» не летять один за одним з інтервалом у кілька хвилин, а збираються в цілі ескадрільї на висоті кількох тисяч метрів, а потім усі разом атакують ціль.

Мобільні групи зустрічають «шахеди» вже на лінії фронту.

Але при тактиці масованих ударів навіть ешелонова протиповітряна оборона зараз може не дістати всі дрони.

Один з тих, хто полює за дронами на підльоті до Харкова, — боєць ППО «Хартії» з позивним «Іркут» — росіянин з Сибіру.

Добровольно пішов воювати за Україну.

Вивчив українську.

Отримав паспорт з тризубом.

Пройшов Бахмут та Соледарську м’ясорубку.

Вважає, що змінити щось в Росії може лише одне — його однодумці, але допоки Путін в Кремлі, вони нічого не змінять, і «шахеди» летітимуть на Харків.

А поки «Іркут» продовжує тиснути на спусковий гачок свого «Браунінга», і сподівається, що боєприпаси не скінчаться.

Бо це єдине, що він наразі може зробити для того, щоб на його батьківщині закінчилась ера кривавого диктатора.

▶ На You.

Tube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео.

ПОВНЕ ЗНИЩЕННЯ ШТУРМОВИХ ГРУП! УКРАЇНЦІ ЗРИВАЮТЬ СПРОБИ ОКУПАНТІВ ПРОСУНУТИСЬ| РЕПОРТАЖ ЦАПЛІЄНКА.

Раніше військовий експерт Павло Лакійчук прокоментував можливість масштабного наступу РФ.

До України вирушать європейські військові групи: готуються до розміщення "сил заспокоєння".

"Безславний кінець" контрнаступу: NYT про авантюру Сирського, яка зірвала початковий план.

ЗСУ досі залишаються в Курській області: чи можуть вони опинитися в оточенні.

Джерело матеріала
loader