Планета без зірки мчить крізь космос: учені з'ясували, яка там погода

За допомогою телескопа Джеймса Вебба створено перший в історії прогноз погоди для екзопланети, що блукає космосом. Він показав, що на планеті є хмари, вуглець і висотні полярні сяйва, пише LiveScience.

Результати дослідження планети показують, що у неї шарувата атмосфера. Наприклад, атмосфера Землі складається з азоту та кисню. Але інші планети Сонячної системи мають атмосфери, що складаються із зовсім інших газів. Наприклад, повітря Венери складається з сірчаної кислоти. Деякі екзопланети мають просочені водяною парою атмосфери, тоді як інші містять перегріті хмари піску.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

За допомогою телескопа Вебба вченим вдалося вивчити об'єкт під назвою SIMP 0136+0933 і дізнатися більше про його атмосферу.

"Це не планета в традиційному сенсі, оскільки вона не обертається навколо зірки. Також вона має меншу масу, ніж типовий коричневий карлик", — каже провідна авторка дослідження Еллісон Маккарті, аспірантка кафедри астрономії Бостонського університету.

На SIMP 0136+0933 день триває 2,4 години, а сам об'єкт розташовується в туманності Карина за 20 світлових років від Землі. Попередні спостереження за об'єктом засвідчили, що в нього є дуже незвичайна атмосфера з коливаннями в інфрачервоній ділянці електромагнітного спектра (яку люди сприймають як тепло). Але фізичні явища, що викликають цю мінливість, все ще були невідомі.

Тому вчені використали телескоп Вебба, щоб розібратися в тому, що ж відбувається на далекій планеті. Вони зібрали близько 6 тис. наборів даних про інтенсивність короткохвильового випромінювання протягом майже 3 годин. Протягом наступних трьох годин, дослідники повторили процес для довших хвиль, використовуючи інструмент середнього інфрачервоного діапазону космічного телескопа.

Потім дослідники створили криві блиску, щоб показати, як "яскравість" (або інтенсивність) інфрачервоного випромінювання змінювалася з плином часу. Ці криві показали, що різні довжини хвиль поводилися по-різному. Так, деякі ставали яскравішими, інші тьмяніли, а треті не змінювалися. Попри це, дослідники виявили, що криві блиску утворюють три кластери, кожен з яких має певну — хоча й дещо мінливу — форму.

Схожі форми кривих блиску припускають, що їх викликають схожі атмосферні механізми. Щоб визначити це, дослідники побудували моделі атмосфери SIMP 0136+0933. Таким чином учені з'ясували, що перший кластер довжин хвиль з'явився з низькорозташованого шару залізних хмар, а другий — від високих хмар, які складаються з форстериту.

Також з'ясувалося, що шари хмар були неоднорідними, а це могло вплинути на мінливість даних.

Але хмари не могли пояснити третій кластер довжин хвиль, який, здавалося, виник високо над ними. Замість цього дослідники вважають, що це випромінювання виходило з "гарячих точок" або гарячих кишень атмосфери, які можуть виникати через радіополярні сяйва. Ці радіополярні сяйва нагадують північне сяйво Землі, але вони знаходяться в діапазоні радіохвиль.

Нагадаємо, через Чумацький Шлях мчить пара об'єктів. Астрономи уважно стежать за незвичайною системою, яка летить крізь космос на швидкості 1,93 млн км/год.