Що змусило Вірменію і Азербайджан погодити мирну угоду і чи заспокоїть вона Південний Кавказ

13 березня сталася справжня сенсація.

Спочатку в Азербайджані, а згодом і у Вірменії заявили, що проєкт мирного договору між країнами остаточно узгодили і незабаром підпишуть.

Про те, на які компроміси довелося піти країнам і чи забезпечить ця угода стабільний мир на Південному Кавказі, читайте в статті редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Болючі компроміси: що допомогло Єревану та Баку погодити мирний договір і що він змінює.

Далі – стисла її версія.

Наразі проєкт мирного договору ще не оприлюднений.

І не виключено, що і не буде оприлюднений до підписання.

За словами прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна, мирна угода за своєю суттю є компромісним текстом.

"Немає жодного пункту, який стосувався б виключно Республіки Вірменія і не торкався б Азербайджану", – запевняє голова вірменського уряду.

Офіційно повідомляють таке: перемовини були завершені після того, як "Вірменія прийняла пропозиції Азербайджану стосовно двох пунктів проєкту угоди про нормалізацію відносин, які досі не були погоджені".

Перший пункт – сторони відмовляються від подання позовів одна проти одної у міжнародні суди.

Формально це вимога для обох сторін, але де-факто це є дуже болючою поступкою саме Вірменії.

Другий погоджений пункт – сторони домовилися про відмову від розміщення на кордоні сил третіх країн.

Втім, в Єревані уточнюють, що цей пункт не стосується спостережної місії ЄС, оскільки вона складається з цивільних осіб, нехай навіть часто – з військовим бекграундом.

Європейська місія спостерігає за режимом припинення вогню на вірмено-азербайджанському кордоні, і робить це досить успішно – поява місії призвела до радикального зменшення військових інцидентів на лінії розмежування.

І саме тому робота цієї місії завжди дратувала Баку і там завжди вимагали її виведення.

Тож ще варто дочекатися, чи розділяє Баку трактування цього пункту Єреваном, чи буде вимагати й виведення місії ЄС.

Чому після кількох років невдалих перемовин сторони саме зараз зуміли досягти компромісу?.

Не виключено, що у Баку та Єревані орієнтувалися на інший мирний процес – намагання адміністрації президента США Дональда Трампа зупинити бойові дії між РФ та Україною.

Завершення чи навіть тривала пауза у війні проти України дає РФ можливість спробувати повернути свій вплив у регіонах, які там вважають своєю зоною впливу.

В тому числі – і на Південному Кавказі.

І це чудово розуміють у країнах цього регіону.

Тож склалася ситуація, коли зацікавленість Вірменії якнайшвидше підписати мирний договір вперше за довгі роки збіглася з інтересами Азербайджану.

Цей договір навряд чи вирішить усі проблеми, що накопичилися між країнами, які більш ніж 30 років перебувають у стані війни.

Не знята вимога Азербайджану щодо внесення змін у вірменську конституцію, а також не вирішено питання про повернення військовополонених, що особливо важливо для Вірменії.

Підписання мирного договору з Азербайджаном дає Вірменії надію досягти прориву і у відносинах із Туреччиною.

А такий прорив вірменські політики називають обов'язковою умовою для розвороту від РФ на Захід.

Показово, що на відміну від вітальних заяв європейських лідерів, реакція Туреччини була досить холодною.

Після оприлюднення інформації про завершення роботи над мирною угодою на пресконференції саме для турецьких ЗМІ Нікол Пашинян озвучив низку сигналів про готовність до якнайшвидшого прориву у відносинах з Анкарою, зокрема у питанні розблокування транскордонного сполучення.

Є реальний шанс, що за сприяння європейської дипломатії компроміс буде знайдено.

Докладніше – в матеріалі Юрія Панченка Болючі компроміси: що допомогло Єревану та Баку погодити мирний договір і що він змінює.