Не зваблюйтеся на усмішки: про невідворотність пакту Трампа з Путіним

Тут висновки, на жаль, сумні і для України, і для Франції, і для Європи загалом. Це вже зрозуміли всі.

Аби не бути звабленими посмішками, рукостисканнями й дружніми поплескуваннями Макрона й Трампа варто розуміти одне: якою була місія Макрона і чи вона вдалася бодай частково?

Допомога Україні є лише допоміжною частиною порядку денного європейських політиків. Головним відтепер є їхній самопорятунок від російсько-американської загрози.

Візит і особиста зустріч Макрона з Трампом дуже нагадує його візити й особисті зустрічі з Путіним (хто пам'ятає довгий стіл?). Мета дуже проста, на особистому рівні відчути чим дише насправді твій візаві і чого від нього треба чекати.

І тут висновки, на жаль, сумні і для України, і для Франції, і для Європи загалом. Це вже зрозуміли всі.

В ЄС і Франції вже розуміють що пакт Трампа з Путіним не просто реалістичний, а вже майже невідворотний. Візит Кіра Стармера цей пакт так само не підважить. Немає у світі такої сили (навіть Китай, і особливо, Китай) яка б зупинила безумне прагнення Трампа і технофашистів мати спільний бізнес з Путіним.

Усе йде майже за Марксом:

"При 100% прибутку капітал нехтує всіма людськими законами, при 300% немає такого злочину, на який він не ризикнув би піти, хоча б під страхом шибениці."

Насправді фраза походить із книги британського політика та економіста Даннінга (1860 р.), а Маркс її просто цитував. Але сьогодні не про це.

Крім спільних бізнес-проектів з Путіним Трамп хоче мати з ним і спільну організаційну модель: розділяй і володарюй. Автократія всередині США і імперіалізм на міжнародній арені.

Що стосується плану врегулювання "українського питання" то мені вже очевидно що йдеться про російсько-американський кондомініум (спільне управління) для розробки українських ресурсів. Україна розглядається передусім як ресурс, не як союзник, партнер, жертва агресії, не як демократична нація, а просто територія де є ресурси для спільної з росіянами розробки. І це, так би мовити, пілотний проект, за яким підуть інші європейські та неєвропейські країни.

Тому Макрон зі Стармером відчайдушно прагнуть застрибнути в останній вагон цього потяга, щоб хоча б спостерігати куди той потяг їде...

Щоб бути в грі вони пропонують свій внесок: європейські миротворці в Україні (присутність на землі і в морі), але не в протидії, а у партнерстві з США (прикриття цих сил з повітря). І, схоже, що Трамп на це погодився. І навіть анонсував згоду Путіна, якому важливо щоб кондомініум розширювався, чим більше учасників - тим більше партнерів РФії, і тим сильніша легітимація дій.

А учасники цього кондомініуму будуть називати себе державами-гарантами стійкого і довговічного "миру".

Тому не зваблюйтеся на усмішки, не зваблюйтеся. Бо нам своє робить. Попри все.

Джерело