Чому День захисника Вітчизни 23 лютого – радянський пережиток, який не варто святкувати в Україні

23 лютого в Україні тривалий час святкували як День захисника Вітчизни. Однак це свято має радянське походження і не відображає сучасних українських реалій. Розглянемо історію виникнення цього свята та причини, чому його варто забути.

Як з'явилось свято 23 лютого

Свято 23 лютого було започатковане в Радянському Союзі як День Червоної армії та Військово-морського флоту. Офіційно його ввели у 1922 році, хоча реальних історичних подій, які б виправдовували вибір саме цієї дати, не було.

Існує версія, що 23 лютого 1918 року німецькі війська пред'явили Радянській Росії ультиматум із вимогою визнати незалежність Латвії, Литви та Естонії, підписати мирний договір з Україною, а також демобілізувати армію та роззброїти флот. Цей ультиматум був прийнятий, більшовики підписали Брест-Литовський мирний договір, що фактично означало поразку. Проте радянська пропаганда перетворила цю дату на свято, приписавши їй вигадані перемоги Червоної армії.

День захисника Вітчизни в Україні

Після здобуття незалежності Україна продовжувала святкувати 23 лютого як День захисника Вітчизни, успадкувавши цю традицію від СРСР. Однак із часом стало очевидним, що це свято не відповідає українським національним інтересам та історичній правді. У 2014 році, на тлі російської агресії, було ухвалено рішення відмовитися від святкування 23 лютого.

Натомість указом президента Петра Порошенка встановлено нове свято – День захисника України, яке відзначалося 14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, що має глибокі історичні корені в українській культурі та пов'язаний із козацькими традиціями.

Оскільки Православна церква України перейшла на новоюліанський календар, і Покрова тепер святкується 1 жовтня, День захисника офіційно теж перемістився на 13 днів раніше. 

Чотири факти, які варто знати про 23 лютого

1. Свято 23 лютого є частиною радянської спадщини, яка не відображає сучасних українських реалій та прагнень.
2. Дата 23 лютого не має реальних історичних підстав для святкування, оскільки події, на які вона спирається, були перекручені радянською пропагандою.
3. У сучасному контексті святкування 23 лютого асоціюється з російською армією, яка веде агресивні дії проти України. Святкування цього дня може сприйматися як підтримка країни-агресора.
4. Україна має своє національне свято – День захисників і захисниць України, яке святкується 1 жовтня за новим календарем. Це свято є ближчим до українських традицій та шанує всіх, хто захищає нашу державу.

Отже, святкування 23 лютого є пережитком радянського минулого, яке не має місця в сучасній Україні. Відмова від цього свята сприяє зміцненню національної ідентичності та віддаленню від радянських стереотипів.