Грузія остаточно оформила свій авторитаризм. Що буде далі

Учора ухваленням цілої низки законів "Грузинська мрія" остаточно оформила свій авторитаризм, причому вже далеко не м'який. Можна, звичайно, сказати, що вони змушені це робити для того, щоб усунути протести. Ну, звичайно змушені, про що говорити, якби їхня воля, вони б із задоволенням продовжили як те ласкаве теля двох маток смоктати. Але після лютого 2022 року це стало неможливо для Грузії принаймні. Не відразу, степ бай степ, але невідворотно.

Ну, а далі "Грузинська мрія" увійшла у вузький коридор, у якому рух щодо збереження влади можливий лише шляхом закручування гайок. Сім чи навіть десять мільярдів Бідзіни Іванішвілі сума досить смішна, на них можна купити хіба що-небудь усередині країни, і то далеко не все. Вести із такими грошима велику гру навіть на регіональному рівні неможливо. Зараз ГМ уже не намагається хоч якось достукатися до Заходу, щоб набути статусу Сомоси-старшого. Обдурити можна лише тих, хто хоче бути обдуреним. Придбати, до речі, теж.

Завдання зовнішньої політики ГМ звелося до заспокоєння сусідів, звідси й географія візитів – мовляв, не переживайте, все буде, як раніше. Сусіди вдають, що вірять, ну, а що їм ще залишається робити. Хоча всі чудово розуміють, не буде. Для Москви Грузія вже стала геополітичним бонусом, який гріх не використати в такій ситуації. З усіма наслідками для сусідів. Утім, для тих же Баку і Єревана ситуація може стати потужним тригером для домовленостей термінового відкриття транспортних коридорів в обхід Грузії. Так, важко й дорого, але доведеться.

Зараз головне питання нашої повістки – наскільки сірі можуть стати чорними, до речі, якщо не зможуть до кінця, чорні теж знайдуться. З цим у нас немає проблем. Єдина надія на те, що переважна більшість людей не може і не хоче миритися з теперішнім становищем. Ця надія і є світлою плямою на тлі нашої дійсності, що чорніє.

Оригінал