Влада Бельгії попросила жителів не їсти різдвяні ялинки

Федеральне агентство з питань продовольства Бельгії (FASFC) у вівторок, 7 січня, виступило із застереженням проти вживання в їжу різдвяних ялинок після того, як місто Гент порекомендувало людям зробити це, щоб скоротити кількість відходів.

Про це пише Politico із посиланням на заяву прессекретарки FASFC, передає "Європейська правда".

Як акцентувала прессекретарка FASFC Елен Бонте – "різдвяні ялинки не повинні потрапляти в харчовий ланцюг".

За даними агентства, більшість декоративних ялинок інтенсивно обробляються пестицидами та іншими хімікатами для збереження їхнього зовнішнього вигляду і захисту від шкідників, що робить їх небезпечними для вживання в їжу.

"Щоб уникнути проблем з появою попелиці, ялинки часто інтенсивно обробляють.

Лише з цієї причини FASFC не може погодитися з такими ініціативами", – зазначила вона.

Попередження з'явилося після того, як минулого четверга місцева рада міста Гент розпочала кампанію з просування кількох способів переробки різдвяних ялинок після святкового сезону.

Одна з пропозицій включала приготування супу з хвої, натхненного традиційним скандинавським рецептом.

"Ваша ялинка їстівна, якщо вона не з тисових, і її не обробили вогнетривким спреєм", – написали в Ghent Climate City.

Однак, на думку FASFC, це небезпечна практика, оскільки споживачам нелегко визначити, чи були ялинки оброблені вогнезахисними засобами.

"Споживання рослини виду "тис" може мати серйозні, навіть смертельні наслідки", – попередила Бонте.

Бонте також пояснила, що існує різниця між комерційно вирощеними різдвяними ялинками і природно вирощеними соснами, які традиційно використовуються в деяких скандинавських рецептах.

"Хвоя сосен з незайманої природи в північних країнах повністю відрізняється від хвої дерев, вирощених для Різдва", – підсумувала вона.

Нещодавно суд ЄС постановив, що веганські сосиски та бургери мають таке ж право на свої назви, як і їхні м'ясні аналоги.

Також інформували, що Європейська комісія дала Туреччині й Німеччині пів року на те, щоб вирішити суперечку, чий дьонер-кебаб має право мати цю назву.