![Рецензія на фільм «Чорне таксі» / Black Cab](https://thumbor.my.ua/sly-QW7hSJbtQcS9bM6FPYnc7t4=/800x400/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Fda2ea6a1cb887a2abd107114cc4833b7.jpg)
Рецензія на фільм «Чорне таксі» / Black Cab
19 грудня в кінотеатрах розпочався показ містичного трилера з елементами горора «Чорне таксі» з відомим британським актором Ніком Фростом у головній ролі. Останній здобув популярність як комедійний виконавець, зокрема, разом зі своїм другом Саймоном Пеггом. Втім, обидва вже встигли спробувати себе поза рамками легковажного жанру, і «Чорне таксі» якраз став тим проєктом у фільмографії Фроста, де глядачам буде точно не до сміху (хоча, хтозна). В огляді нижче розбираємось, наскільки впевнено почувається Нік у ролі зловісного таємничого водія таксі та що пропонує це кіно загалом.
Плюси:
колоритний водій таксі, який на тлі інших виглядає хоч трохи цікавішим;
Мінуси:
все у цьому фільмі — суцільні мінуси;
«Чорне таксі» / Black Cab
Жанр трилер, жахи, містика
Режисер Брюс Гудісон
У ролях Нік Фрост, Сінневе Карлсен, Люк Норріс, Джордж Букарі
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
У стосунках Анни та Патріка явно не все гаразд. Попри це вони все одно планують знову з’їхатися, а Патрік навіть серйозно налаштований одружитися з дівчиною. До того ж вона, здається, вагітна, щоправда, її бойфренд поки про це не здогадується.
Після спільних посиденьок з друзями у ресторані пара ловить таксі з підозріло затонованими задніми вікнами і влаштовується у салоні автівки, підготувавшись до буденної поїздки вечірнім містом. Але, на перший погляд, привітний водій Ієн поступово поводить себе все більш хамовито і загрозливо, і згодом стає очевидно, що додому його невдачливі пасажири сьогодні не потраплять.
![Рецензія на фільм «Чорне таксі» / Black Cab - Фото 1](https://thumbor.my.ua/qBtg2HQD7RAa7-OW7IIq3rWR_N0=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Fe83d1cd65bc707fabb50230d084a8bdf.jpg)
Два десятиліття тому друзі Саймон Пегг та Нік Фрост, разом з режисером Едгаром Райтом, гучно заявили про себе на увесь світ у мертвяцькій комедії «Зомбі на ім’я Шон». Пізніше це починання розрослося до трилогії «Cornetto», куди також увійшли стрічки «Круті фараони» (2007) і «Кінець світу» (2013).
Втім, попри значну кількість спільних проєктів, обидва активно знімаються окремо, причому не тільки у комедійних картинах. Однак якщо у Пегга кар’єра складається непогано, в тому числі й у Голлівуді — чого вартує тільки постійна присутність у франшизах калібру «Зоряний шлях», «Місія неможлива» чи у (анти)супергеройській сатирі «Хлопці», — то фільмографія Фроста виглядає як мінімум скромніше. Не кажучи про те, що він не цурається зніматися у такій відвертій нісенітниці, як от це «Чорне таксі», котре якимось дивом дісталося й до українських великих екранів.
На початках фільм намагається прикидатися типовим маніячним трилером, у якому зловісний таксист везе своїх жертв у темний ліс, щоб там піддати їх страшним тортурам чи, діставши з багажника сокиру, розрубати на дрібні шматочки, як це зазвичай заведено в екранних душогубів. Але час все йде, а наші горе-мандрівники все нудяться і нудяться у душному таксі, у кадрі практично нічого не відбувається, і от уже разом з персонажами починає сумувати й глядач. Пізніше оповідь зверне у бік горора про потойбічну нечисть, але ситуацію на краще це точно не змінить.
![Рецензія на фільм «Чорне таксі» / Black Cab - Фото 2](https://thumbor.my.ua/CCexh2sqMDyNjGjqISsO-v5Fnzs=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Fcdce321774486e0cfba7eca183d8c7e2.jpg)
Проблема у тому, що в 2024 році лякати глядача блідими привидами-жіночками у білих нічних сорочках, котрі виринули десь із j-горорів 2000-х — то виглядає не тільки як безглузда затія, а ще й як кричущий моветон.
Окрім того, що фільму банально нічим викликати сироти по шкірі, він ще й не здатен хоч трохи тримати напругу, запропонувати саспенс. Більша частина хронометражу приділена тому, як Нік Фрост просто везе стражденних і усю дорогу травить свої не надто цікаві байки. А з’ясувати істинні мотиви його дивної поведінки з плином часу хочеться все менше.
Колись у психологічній драмі «Лок» (2013, теж, до речі, британській, але у копродукції з США) в кадрі фігурував виключно Том Гарді, котрий постійно знаходився за кермом — і так впродовж усієї історії; камеру навіть не думали зосереджувати на комусь (чомусь) іншому. Так от там, при усьому формальному мінімалізмі, спостерігати за тим, що відбувається на екрані було куди захопливіше, ніж тут.
![Рецензія на фільм «Чорне таксі» / Black Cab - Фото 3](https://thumbor.my.ua/XICMGKKwIjgAMm2TUAYDCsWZwlI=/600x/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F137%2Fc00be7c2800a11eb7a8f8a2596019888.jpg)
Жанрово нежиттєздатне оповідання підкріплюється суцільною темрявою і колірною бляклістю кадру, від чого перегляд стає ще більш нудним й марудним.
Нік Фрост ніби й намагається додати у тужливе дійство хоч якоїсь зловісної енергетики, однак не виглядає справді лячним і програє у харизмі не те що Г’ю Ґранту у нещодавньому «Єретику», а й Джейсону Бейтману в «Ручній поклажі». Сінневе Карлсен, яку ви могли бачити у трилері «Минулої ночі у Сохо» (2021) вже вищезгаданого Едгара Райта, тільки й лишається, що увесь час зображати безневинну налякану жертву, яка за весь фільм спромагається хіба що стягнути з себе трусики. Наскільки цей вчинок може бути рятівним — вирішуйте самі. Про дратівливо безпорадного персонажа Люка Норріса краще взагалі не згадувати.
В підсумку у авторів «Чорного таксі» вийшло щось настільки каламутне і невиразне, що платити за таку бестолкову поїздочку, мабуть, не варто. Три зірки з десяти за колоритного водія.
Висновок:
Це ризикує стати найнуднішою поїздкою у вашому житті.
![loader](/files/images/preloader.gif)
![loader](/files/images/preloader.gif)