Путін і його шантаж Заходу: для чого була проведена «психологічна атака»?

Путіну не вперше так шантажує Захід, бо він знає наскільки залежні його опоненти від громадської думки – а у самого російського правителя таких проблем немає.

Своєю заявою про застосування проти України нового різновиду ракети середньої дальності "Орєшнік" Володимир Путін довів, що залишається професійним шантажистом, а сам шантаж залишається його важливою зброєю у війні. Адже поява на екранах із заявою про застосування нібито нової ракети –- це не тільки і не стільки сигнал для України. Це насамперед сигнал для Заходу.

Путін ставить західних політиків перед непростим вибором – я готовий до подальшого підняття ставок, а ось ви готові? Я можу наступного разу застосувати проти України ще більш серйозну зброю, наприклад – ядерний заряд, а що зможете зробити ви? Я готовий нанести удар по військових обʼєктах тих країн, які дозволяють Україні бити по російській території своїми ракетами і надають координати цілей. А ви – що ви скажете своїм виборцям? Що заради якоїсь там України ви привели війну у власний їхній дім?

Путіну не вперше так шантажує Захід, бо він знає наскільки залежні його опоненти від громадської думки – а у самого російського правителя таких проблем немає. Він пропонує західним політикам "розслабитися" і заради миру просто віддати йому Україну – так, як колись було з Угорщиною і Чехословаччиною, свобода яких знищувалася радянськими військами.

Однак це не дуже вдала аналогія, тому що дії радянських військ у цих країнах відбувалися у кордонах сфери впливу СРСР, визначеної після Другої світової війни на конференції в Ялті. З тих часів світ змінився й ніяких сфер впливу ні в кого вже немає. Погодитися із капітуляцією України для Заходу – це означає й погодитися, що такі сфери впливу знову є. Але й не тільки. Це означає, що Путін обовʼязково піде далі – як будь-який хижак, який вже відчув страх своєї жертви.

Немає причин боятися

У Заходу немає причин боятися. У варшавському тижневику Polityka перераховуються тільки деякі з можливих варіантів відповіді російському президентові.

"У Заходу є всі аргументи, і він зобов'язаний їх використовувати. Ракетні випробування, навчання з макетами ядерної зброї, поява атомного підводного човна біля російського узбережжя – такого роду відповідей у цьому ескалаційному діалозі було б достатньо, – йдеться в публікації. – Можна відповісти й іншою мовою – задіяти кібертехнології, а то й космос, із не менш відчутними наслідками. Економічний тиск і дипломатія – також перевірені засоби. Обстріл беззахисної країни балістичними ракетами не повинен зійти з рук Путіну".

Ми маємо розуміти, що зараз російський президент навряд чи вдасться до якихось радикальних кроків. До зміни влади у Сполучених Штатах залишилися лічені тижні. Звісно, Путін не може бути впевнений у домовленостях із новим президентом США Дональдом Трампом, але й закривати для себе можливості для переговорів він також не буде.

Його удари по Україні, його поява із заявами про ці удари і новими погрозами Заходу – це насамперед вивірена психологічна атака.

Джерело