Помаранчева революція – 20. Ексрадник президента розказав про пікантний подарунок, який Ющенко зробив Кучмі

21 листопада 2004 року на майдані Незалежності у Києві зібрався перший мітинг, який був відповіддю на масштабні фальсифікації на користь провладного кандидата Віктора Януковича під час президентських виборів. Акції протесту за кілька днів поширилися країною і переросли у Помаранчеву революцію. У цей час у Конча-Заспі відбувалися форс-мажорні зустрічі політиків, під час однієї із яких Віктор Ющенко подарував Леоніду Кучмі оранжевий шарфик. Про це у своїх спогадах, які опубліковані на «Главкомі», розповів екскерівник служби протоколу Георгій Чернявський.  

Протоколіст пригадує, що приїхав у Кончу-Заспу на прохання Кучми. Зустріч відбувалася у гостьовому будиночку на території урядового санаторію. «Я раніше ніколи в цьому приміщенні не бував. У невеликій кімнаті стояв столик на п’ятьох осіб. Почали з’їжджатися Ющенко, Червоненко (Євген Червоненко, бізнесмен, на той час народний депутат та один із чільних опозиційних політиків з команди Ющенка  – «Главком»), інші. До того часу я нічого не знав про ці спонтанні зустрічі», – розповів Чернявський.

За словами протоколіста, одного разу, коли Помаранчевий майдан наближався до розв’язки, до Конча-Заспи прибув Ющенко з Червоненком та Зінченком (Олександр Зінченко, керівник виборчого штабу Ющенка. Помер у 2010 році – «Главком»). «Всі сіли, добряче випили, і тоді Віктор Андрійович подарував Кучмі оранжевий шарфик. Іноземців не було на цій зустрічі», – пригадав протоколіст.

За словами Чернявського, Кучма такий сувенір сприйняв нормально: «По-моєму, навіть додому з ним поїхав».  

Після неафішованих перемовин у будиночку у Кончі-Заспі почалася публічна фаза переговорів у Маріїнці. Протоколіст каже, йому було незвично бачити натовпи людей навколо Маріїнки під час переговорів у Маріїнському палаці.

Чернявський пригадує: коли кортеж з керівниками закордонних делегацій піднімався з Подолу на вулицю Грушевського, щоб дістатися Маріїнки, доводилося їхати вкрай повільно, через натовп, бо тисячі людей ішли з Майдану до Маріїнського палацу.

Помаранчева революція: як це було

21 листопада 2004 року на майдані Незалежності у Києві зібрався перший мітинг, який був відповіддю на масштабні фальсифікації під час виборів

фото з відкритих джерел

«Помаранчева революція»  – це акції протесту українських громадян, викликані масовими фальсифікаціями президентських виборів 2004 року на користь провладного кандидата Віктора Януковича. Зазначені події отримали назву за кольором, який використовували прибічники кандидата в президенти Віктора Ющенка й опозиційної партії «Наша Україна». Під помаранчевими стягами гуртувалися громадяни, яким була небайдужа доля України.  

31 жовтня 2004 року відбувся перший тур четвертих президентських виборів. У західних і центральних областях перевага була на боці Віктора Ющенка, у південних і східних – відповідно Віктора Януковича. Перед другим туром Ющенко очолив коаліцію, до якої ввійшли кандидати з першого туру – Юлія Тимошенко, Олександр Мороз та Анатолій Кінах. Янукович же зробив ставку на максимальну явку свого потенційного електорату у східних областях та застосування адмінресурсу. Чинний президент Леонід Кучма не підтримав кандидатуру прем’єр-міністра, і за два дні до другого туру визнав передвиборчу кампанію брудною. Він запевняв, що влада зробить все, щоб ситуація не переросла у революцію.

Другий тур виборів відбувся 21 листопада 2004 року. Віктор Янукович, розуміючи, що перевага не на його боці, для власної перемоги використав увесь можливий адміністративний ресурс, у результаті чого сфальсифікована явка на Донбасі зросла до 89,5% у Луганській і до 96,7% у Донецькій областях. 

Іще 21 листопада прибічники партії «Наша Україна» почали облаштовувати на майдані Незалежності в Києві наметове містечко. Кількість мітингувальників того дня становила близько 30 тисяч осіб, а вже наступного сягнула 100 тисяч.

23 листопада на Хрещатику було встановлено 400 наметів. Завдяки супутниковій трансляції з майдану Незалежності про події в Україні дізнався світ.

24 листопада Центральна виборча комісія затвердила офіційний протокол другого туру виборів, які суттєво відрізнялися від даних Національного екзит-полу. Голова Верховної влади Володимир Литвин оголосив, що жоден державний орган не має повноважень скасовувати результати виборів. Леонід Кучма, в свою чергу, закликав до незастосування сили щодо протестувальників і нагальну потребу шукати вихід із глухого кута. Переговори між сторонами не давали результатів.

Помаранчева революція. Київ, майдан Незалежності, 22 листопада 2004 року

фото з відкритих джерел

Нарешті 27 листопада на позачерговому засіданні Верховної Ради депутати висловили недовіру Центральній виборчій комісії. У цей час прибічники Януковича у східних і південних областях намагалися посилити сепаратистські настрої, що загрожувало цілісності країни, проте їхня спроба зазнала невдачі.

Остаточний вердикт очікувався від Верховного суду України. Його врешті-решт було оголошено 3 грудня: «враховуючи неможливість оприлюднення офіційних результатів другого туру виборів, провести повторне голосування 26 грудня 2014 року».

Після 12 днів Помаранчевої революції напруженість у країні спала, політики почали обговорювати зміни у виборчому законі, зміщення центру влади від президента до парламенту й уряду, перегляд складу Центральної виборчої комісії.

8 грудня в результаті голосування Верховної Ради Україна перетворилася на парламентсько-президентську республіку. А 26 грудня внаслідок перевиборів новим президентом було обрано Віктора Ющенка.

Інавгурація Віктора Ющенка 23 січня 2005 року

фото з відкритих джерел

Помаранчева революція на певний час урівноважила суспільні настрої, політична верхівка почала прислухатися до виборців. Проте це дало поштовх розвиткові популізму, який не сприяв реформам. Подальше розчарування громадян у політиці Віктора Ющенка повернуло до влади Віктора Януковича, каденція якого достроково скінчилася внаслідок тримісячної Революції Гідності 2013–2014 років.