Чого очікувати Україні в разі перемоги Гарріс на виборах президента США

У вівторок, 5 листопада, 2024 року американці обиратимуть нового президента — результати виборів у США матимуть наслідки для всього світу, зокрема, й для України на тлі вторгнення РФ. За посаду президента Штатів змагаються кандидат від республіканців, колишній американський лідер Дональд Трамп та кандидат від демократів, нині віцепрезидент США Камала Гарріс, які висловлювали кардинально різні позиції щодо підтримки Києва.

Чого ж очікувати Україні в разі перемоги Гарріс? За словами аналітиків, Трамп абсолютно непередбачуваний — як у негативному, так і в позитивному сенсі: він може зайняти позицію, яка повністю заблокує допомогу Україні, або ж вирішити надати Києву підтримку, яку ні чинний президент США Джо Байден, ні Гарріс ніколи не розглядатимуть.

Гарріс часто розглядається як більш передбачувана кандидатка, яка, швидше за все, проводитиме політику, схожу на політику адміністрації Байдена, але це створює для України інший набір проблем.

Зокрема, існує думка, що адміністрація Байдена боїться прямої конфронтації з Москвою, що, своєю чергою, призводить до надмірно обережної та повільної реакції в питанні підтримки України.

Як кажуть експерти, Гарріс, якщо вона стане президентом США, доведеться вирішувати центральну проблему в підтримці Києва: чи хоче вона, щоб Україна перемогла Росію, і чи готова вона надати військові, дипломатичні та фінансові ресурси для цього. Якщо відповідь на це питання — “так”, це вимагатиме від Штатів та НАТО зміни стратегії та тіснішого узгодження підходу до допомоги Києву, щоб Україна змогла перемогти.

У кампанії Гарріс запевняють, що вона захищатиме альянси США, включаючи НАТО. Водночас європейські чиновники вважають Гарріс, попри чотири роки на посаді віцепрезидента США, відносно “невідомою особою” яка, можливо, не має такої ж “емоційної прихильності” до НАТО, як, наприклад, Байден, котрий жив у часи Другої світової війни та має досвід взаємодії з Росією як сенатор США під час холодної війни, пише WP.

Гарріс обіцяла рішуче підтримувати Україну на тлі вторгнення РФ, крім того, вона неодноразового критикувала російського диктатора Владіміра Путіна, заявляючи, серед іншого, про важливість покарання РФ за воєнні злочини проти України, а під час Мюнхенської конференції з безпеки віцепрезидент США засудила затримку схвалення допомоги Києву в американському Конгресі.

“Якщо Дональд Трамп стане президентом, Владімір Путін сидітиме у Києві. Усвідомте, що це означатиме для Америки й наших позицій у світі”, — заявила Гарріс під час одного з передвиборчих мітингів.

Вона наголошувала на тому, що без участі України не може вирішуватися нічого, що стосується війни. Водночас Гарріс не робила конкретних заяв щодо “плану перемоги” Києва, а в інтерв'ю CBS не відповіла прямо на запитання про вступ України до НАТО.

“Це все питання, які ми будемо вирішувати, якщо ми дійдемо до цього колись. А зараз ми підтримуємо здатність України захистити себе від неспровокованої агресії Росії”, — відповіла вона.

Як писав у своїй статті експосол України в Штатах Олег Шамшур, українська проблематика більш помітна саме у виступах Трампа, який активно використовує її, аби наголосити на слабкості Байдена та нинішньої адміністрації США, яка уможливила війну Росії проти України.

За словами Шамшура, на тлі риторики Трампа, який заявляв про “план завершення війни за 24 години”, уникаючи при цьому конкретизації, що наштовхує на думку про потенційний тиск на Київ і територіальні поступки Росії, проукраїнські заяви Гарріс звучать майже обнадійливо в тому сенсі, що є підстави очікувати від неї продовження курсу Байдена на підтримку України. 

“Водночас вважати цю підтримку беззастережною й надто ефективною навіть попри всю повагу до чинного президента США не можна з огляду на практику ухвалення стратегічних рішень під впливом силового шантажу з боку Путіна та невідчепного побоювання ескалації”, - писав Шамшур.

Фрагментарна інформація, що надійшла з Берліна після зустрічі “великої четвірки”, свідчить про незмінність негативного ставлення Байдена до зняття обмежень на використання західної зброї для ураження цілей у глибині території Росії та гіпотетичні шанси на позитивну динаміку в питанні членства України в НАТО. 

“Гадаю, що принаймні на початку своєї можливої каденції Гарріс не вийде за межі політичного пакету на українському напрямку, сформованого її попередником. Звісно, його остаточний зміст залежатиме від того, хто переможе 5 листопада”, - зазначав дипломат.

З огляду на це, за його словами, вкотре постає питання: чи може Україна вплинути на формування у США політичної лінії щодо російсько-української війни та мінімізувати несприятливі для нас тенденції? 

“Доводиться знову визнати, що наші можливості в цьому плані доволі обмежені. Втім, вони є. Наші аргументи були б переконливішими, якби ми майже наприкінці третього року війни зуміли експонентно наростити українське військове виробництво, для чого потрібно нарешті підпорядкувати всі аспекти життя країни та суспільства потребам боротьби з агресором: будь-який план перемоги має включати потужну внутрішню компоненту”, - пояснив Шамшур.

Водночас деякі аналітики припускають, що Гарріс може таке легко не піти слідами Байдена —  одного з останніх прихильників трансатлантичного альянсу “старої школи”. Вона неодноразово підкреслювала протягом багатьох років “залізну” відданість Америки НАТО, але Гарріс дивиться на світ інакше, ніж Байден.

Хоча досі її заяви щодо війни РФ проти України були майже ідентичними до риторики чинного президента США, який розглядає війну в контексті протистояння демократії та автократії, невідомо, чи буде Гарріс відхилятися від офіційного курсу Байдена у своїх поглядах в питанні підтримки Києва та шляхів завершення війни, й ця невизначеність щодо її трансатлантичних пріоритетів викликає занепокоєння серед деяких оглядачів.

Тим часом, як кажуть аналітики, незалежно від того, хто займе Білий дім, у довгостроковій перспективі європейським країнам НАТО і ЄС доведеться взяти на себе більшу відповідальність за архітектуру власної безпеки. AP писало, що європейських союзників СШАможуть чекати “складні часи”, незалежно від того, хто переможе на виборах у Штатах – місце Європи в американській зовнішній політиці буде змінюватися.

Наприклад, навіть міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус зауважив під час підписання нового оборонного пакту з союзником по НАТО Великою Британією, що США більше зосереджуватимуться на Індо-Тихоокеанському регіоні, “тож питання лише в тому, чи будуть вони робити значно менше в Європі через це, чи лише трохи менше”.

Росія тим часом також уважно стежить за політикою США. Втім, як писало CNN, попри те, що американська політика перебуває на роздоріжжі, це не обов'язково призведе до перелому в питанні війни РФ проти України. Наразі ніщо не вказує на те, що Росія готова сісти за стіл переговорів, незалежно від того, хто опиниться в Білому домі.

За будь-якого потенційного президента в США Путін намагатиметься використати те, що він вважає політичною дисфункцією в Штатах, а також “тріщини в західній єдності”, сказав експерт з питань російської зовнішньої політики Томас Грем.

“За відсутності єдності Заходу, за відсутності чіткої демонстрації того, що Захід і Україна мають спільне бачення того, чого вони намагаються досягти... у Путіна немає причин переглядати те, що він робить в Україні на цей момент”, - вважає Грем, додаючи, що масштаби війни також занадто великі для простих переговорів між Москвою і Києвом, адже йдеться про значно ширший конфлікт між Росією і Заходом.

Тим часом виборчі перегони в США цього року напружені як ніколи: опитування показують, що кандидати йдуть практично нарівні.