Перспективи закінчення російсько-української війни

Про що говорять результати виборів у Грузії та Молдові для України? Що необхідно пам'ятати? І як це пов'язано з перспективами закінчення війни в Україні?

Кількість т.зв. "глибинного народу", а просто кажучи - обивателів, завжди кратно перевершує пасіонарну, добре освічену частину суспільства. Представники якої добре розуміють причинно-наслідкові зв'язки подій, що відбуваються, і знають історію. У них не пам'ять "рибки гуппі", на відміну від широких мас.

Для представників "глибинного народу", незалежно від географічної та етнічної приналежності, пріоритетними завданнями і головною метою є ВИЖИВАННЯ.

У пострадянських суспільствах, де рівень економічного розвитку залишається відносно невисоким порівняно з тими країнами ЄС, куди їхні політичні еліти (точніше, частина) "ведуть", спостерігається тенденція до розчарування та апатії соціальних мас на тлі високого рівня корупції та зростаючої економічної прірви між "верхами" та "низами", а також високого рівня "соціальної нксправедливості".

Росія завжди вміло використовувала ресентимент за "щасливим життям в СРСР" і всі ці пропагандистські штампи за допомогою технологій маніпулювання свідомістю, в основному - ТБ.

Для того, щоб переконатися, наскільки сильні "нейронні зв'язки", під умовною назвою "ностальгія за минулим" (насправді - за молодістю), досить подивитися на результати регіональних виборів у Німеччині цієї осені.

Де підсумки голосування сильно відрізнялися в тих федеральних землях, які входили до складу НДР. Минуло вже понад 30 років з моменту об'єднання з ФРН, але у представників старшого покоління, як і раніше, сильні соціалістичні наративи і туга "за сильною рукою", "соціальною справедливістю", високий рівень симпатії до Росії тощо.

Головним поясненням є не тільки соціально-економічна нерівність, що зберігається між землями "західної" і "східної" Німеччини (що, безумовно, відіграє дуже важливу роль), а й ментальність людей, які сформувалися як особистості ще за епохи "розвиненого соціалізму".

Нагадаю, що формування особистості, її базових ідентичностей, зокрема соціальних, відбувається максимум до 20 років.

І якщо ви подивитеся на підсумки голосування у всіх цих країнах (включно з Україною до 2022-го), то легко виявите, що за т. зв. "проросійські" партії голосують переважно громадяни вікової категорії 40+.

І чим старші, тим їх більше.

Ось цю "гримучу суміш" з очевидних недоліків - жадібності правлячих еліт, корупції, економічної нерівності в суспільстві в поєднанні з умілим маніпулюванням "ностальгією" за молодістю (коли всі щасливі апріорі), історичних міфів про "братні народи", "найсмачніший у світі пломбір", "велич СРСР" та іншу хрінь, впроваджених у свідомість "глибинного народу" пострадянських держав, які використовують уміло й ефективно спецслужби рф усі останні 30 років.

КДБ на рівних конкурував із західними спецслужбами у вивченні того, як працює людська свідомість і свідомість натовпу.

Багато в чому завдяки цьому СРСР і проіснував 70 років.

І тепер його "спадкоємці" вміло користуються напрацюваннями своїх попередників, а сучасні технології маніпулювання свідомістю їм у цьому тільки допомагають.

Підсумки виборів у Молдові та Грузії (з Україною їх об'єднує те, що у всіх трьох країнах рф вела або "гібридну" війну, або відкриту) говорять про те, що "геополітичний розворот" у бік рф все ще можливий.

Як до цього не стався.

І навіть в Україні, яка вже зазнала і продовжує зазнавати набагато більших втрат як територій, так і людей, ніж Молдова і Грузія, подібний сценарій все ще можливий.

Але для цього путіну необхідно зупинити якомога раніше "гарячу" фазу війни і повернутися до "гібридної".

Це, мабуть, головний аргумент у тому, що закінчення "гарячої" фази російсько-української війни в осяжній перспективі можливе. Саме тому, що Путін, який одноосібно ухвалює всі ключові рішення в рф - "чекіст". Яких, як відомо, "колишніх" не буває.

Згадайте рейтинги Зеленського напередодні повномасштабного вторгнення рф в Україну.

Упевнений, путін давно усвідомив свою помилку про початок повномасштабної війни. Вірніше, він був упевнений, що її не буде і все закінчиться зустріччю з короваєм і квітами російських військ, як йому обіцяв Медведчук.

І дуже хоче її виправити.

Чи розуміє це українське керівництво і чи зробило необхідні висновки?

Риторичне запитання.

Джерело