ГУЛАГ у Північній Кореї: як Кім Чен Ин розправляється з неугодними

Спроби втечі з Північної Кореї не припиняються ніколи. Найчастіше жителі КНДР намагаються втекти до Китаю, щоб потім вже звідти переїхати до США, або до Південної Кореї. Але спроби втечі не завжди вдалі. І ті, кого спіймали, або депортували з Китаю, опиняються в концтаборах, де новонароджених вбивають, старих забивають до смерті, а жінок ґвалтують. Про це пише Daily Mail.

Про умови утримання в північнокорейських концтаборах розповіла жінка, яка тікала з КНДР шість разів, вижила в таборі та зараз переховується в Китаї. Вона не називає свого імені, бо КНР класифікує північнокорейських перебіжчиків як нелегальних економічних мігрантів, а не як біженців, і репатріює тих, кого заарештовує. Тож, розмовляючи з журналістами, перебіжчиця назвалася "місіс Ікс".

Табір для перебіжчиків розташований у місті Онсон поруч із китайським кордоном. Його можна побачити на знімках із супутників. Більшість ув'язнених у ньому жінки. Причому деякі з них потрапляли до табору вже вагітними. Місіс Ікс розповіла, що "охоронці намагалися спровокувати викидень, змушуючи жінок сидіти навпочіпки протягом тривалого часу або примушуючи їх носити важкі відра з водою". Якщо хтось із ув'язнених жінок народжував, то немовля також могли вбити.

"Найстрашніше було, коли північнокорейські агенти безпеки вбили новонароджену дитину. Деяких жінок захоплювали, коли вони були вже на останньому місяці вагітності. Я чула, що одна з матерів у сусідній кімнаті чула плач своєї дитини, але агенти загорнули немовля в пакет і поклали його обличчям донизу. Його крики поступово слабшали, і матір змусили це слухати", — розповіла вона.

За даними Korea Times за 2023 рік, понад 70 відсотків перебіжчиків, які рятуються від режиму Кім Чен Ина, становлять жінки. Деяким із них посередники допомагають втекти, а потім їх продають як наречених у Китаї, де гендерний дисбаланс сприяє розвитку чорного ринку работоргівлі. Однак китайська влада вважає втікачів із КНДР нелегалами і депортує назад, коли ловить. Більшість перебіжчиків уникають прямого переходу до Південної Кореї, оскільки кордон усіяний двома мільйонами наземних мін, щоб перешкодити будь-кому покинути країну.

Замість цього їм доводиться перетинати річки Ялуцзян або Туманган на кордоні з сусіднім Китаєм, уникаючи вночі північнокорейських військових постів, а також шпигунів, які намагаються завести їх прямо в пастки.

За даними Робочої групи з правосуддя в перехідний період (TJWG), неурядової організації в Південній Кореї, торік тільки в жовтні було репатрійовано до 600 перебіжчиків.

Місіс Ікс заявила, що багато хто з жінок, з якими її утримували під вартою, були обмануті посередниками і зазнали сексуального насильства з боку охоронців. Одну з них, 21-річну подругу її доньки, постійно ґвалтував і катував один з охоронців: він припікав її цигарками і бив.

"Незважаючи на жахливі травми та її страждання, все, що я могла зробити, це промити її рани солоною водою. Я не могла протестувати, знаючи, що це призведе лише до більшої шкоди. Ми просто стримували сльози і терпіли", — зізналася жінка. За її словами, до людей похилого віку в таборі ставилися навіть із більшою жорстокістю, ніж до молодих.

У таборі для полонених перебіжчиків в Онсоні місіс Ікс зустріла літню жінку з Південної Кореї, яка приїхала на Північ у пошуках чоловіка під час Корейської війни. Жінка від стресу постійно переходила на південнокорейський діалект, що дратувало начальника в'язниці.

"Він закричав на неї: "Ти брудна стара карга, ти все ще розмовляєш цим південним діалектом, тому що ти з півдня?" — за словами місіс Ікс він побив літню жінку, а потім добив стільцем.

Ув'язнені в таборі утримуються в крихітних камерах. Про них розповідали й інші втікачі. Потрапити туди можна тільки навкарачки, у кожній камері утримують щонайменше 20 осіб, які змушені нерухомо сидіти зі схрещеними ногами понад 12 годин на день під страхом тортур і не можуть користуватися відкритим туалетом своєї камери без дозволу охоронця.

Годують їх дуже бідно. Місіс Ікс розповіла: "Нам давали пайок приблизно зі 100 зерен запліснявілої кукурудзи на день, і навіть це здавалося благословенням. Їжі було дуже мало, а гігієна була невимовно поганою. За шість місяців понад 130 ув'язнених померли від хвороб".

Її також тримали в установі в Чхонджині, на східному узбережжі Північної Кореї. TJWG визначила це як місце приблизно за п'ять миль на північний захід від центру міста.

Перебіжчиця згадала, як начальник в'язниці вітав ув'язнених: "Собаки в нашому таборі не повинні здохнути, але неважливо, чи помрете ви". "До нас ставилися як до чогось меншого, ніж до каміння на землі", — зізналася жінка.

Нагадаємо, раніше Фокус писав про те, що сім'ї солдатів КНДР, відправлених в Росію, ізолювали і відвезли з населених пунктів, де вони проживали, щоб припинити всякі чутки. У самій Північній Кореї влада зберігає мовчання. Відправлення солдатів не обговорюється і офіційно про нього не повідомляли.