Директор НАБУ Семен Кривонос: «Про те, як НАБУ проходить кризу, треба судити з результату. Ми стали сильнішими»
Директор НАБУ Семен Кривонос: «Про те, як НАБУ проходить кризу, треба судити з результату. Ми стали сильнішими»

Директор НАБУ Семен Кривонос: «Про те, як НАБУ проходить кризу, треба судити з результату. Ми стали сильнішими»

Директор НАБУ Семен Кривонос: «Про те, як НАБУ проходить кризу, треба судити з результату. Ми стали сильнішими»

Семен Кривонос прийшов до НАБУ зі шлейфом директора від Банкової, якого через конкурс провів за руку Гізо Углава. Вже на той момент, зробивши ставку на чужинця, а не вихідця з НАБУ, перший заступник директора Бюро втратив підтримку частини колективу. «Може бути й саботаж сумнівних команд, і документування незаконних вказівок керівників із публічним розголосом. Крайній варіант — усі зібралися й звільнилися на знак протесту. Та це вже в разі критичної ситуації й тиску», — прогнозували можливий розвиток подій наші співрозмовники в НАБУ після закінчення каденції першого директора Бюро Артема Ситника. У разі, якщо НАБУ після конкурсу почнуть ламати зсередини.

Але все, що сталося потім, перевершило найсміливіші прогнози. «Ведений» Кривонос після скандалу зі зливами інформації з НАБУ на Банкову таки звільнив «ведучого» Углаву. Саме на багаторічного першого заступника директора НАБУ, якому на сто відсотків довіряв не тільки перший директор НАБУ, а й міжнародні партнери, впала тінь підозри в співробітництві з офісом президента. Порушено кримінальну справу про зливи в НАБУ. В інституції, сформованій знизу, спрацювали вбудовані антикорупційні запобіжники. А її директор де-юре здобув шанс стати керівником де-факто.

Звільнивши Углаву після висновків дисциплінарної комісії про тиск на детективів-викривачів, Кривонос зміг утримати рівновагу на слизькій кризі. Та до кінця аварійної ділянки ще не дійшов. Перед директором НАБУ стоїть безліч завдань, починаючи від повернення довіри в колективі, який усе-таки залишив один із детективів, що написав рапорт про зливи інформації в справі незамінного консультанта ОПУ Юрія Голика, й закінчуючи глобальними викликами для інституції загалом. Кривоносу потрібно буде обстоювати незалежність Бюро, включно зі створенням власної експертної служби й правом разом із САП дотягнутися до реєстру кримінальних справ без руки генпрокурора, що блокує прізвище будь-якого нардепа.

Не кажучи вже про необхідність вибудувати організаційну структуру НАБУ так, щоб захистити від витоку інформації сотні кримінальних справ, які нині розслідує Бюро. А також не дати нікому всередині Бюро зосередити в одних руках драконівські повноваження, сконцентровані колишнім першим заступником НАБУ Гізо Углавою, який бореться в суді за право повернутися до НАБУ.

Про те, як, устоявши в момент ідеального шторму, Семен Кривонос має намір стати сильним директором ключової інституції антикорблоку, які уроки він виніс із кризи й чи розуміє, куди поведе НАБУ, ми й говорили в першій частині інтерв’ю.

— Семене Юрійовичу, позов Гізо Углави щодо незаконності його звільнення з посади першого заступника директора НАБУ — в Київському адміністративному суді. Суддя вже витребувала всі документи дисциплінарної комісії. Углава може повернутися?

— Я допускаю різні сценарії розвитку подій, але до будь-якого з них юридична команда НАБУ готова. В нас чітка й зрозуміла правова позиція. Дисциплінарне розслідування проведено відповідно до процедури. Я абсолютно впевнений у всіх отриманих доказах. Тому й висновок дисциплінарної комісії, і моє рішення про звільнення опісля базувалися виключно на законодавчих нормах.

Якщо суд першої інстанції все-таки задовольнить позов колишнього першого заступника, то ми оскаржимо рішення в апеляції. Для захисту своєї правової позиції маємо намір використати всі правові механізми.

— Як ви оцінюєте позицію НАЗК, куди Углава також подав заяву вже як викривач, наполягаючи на тому, що у вас конфлікт інтересів і ви, звільняючи його, порушили антикорупційне законодавство? НАЗК активно моніторить ситуацію, спираючись на несанкціонований запис вашої розмови з Углавою, який він надав дисциплінарній комісії. На цьому записі ви нібито кажете, що вважаєте Углаву невинуватим, але оскільки на вас сильно тиснуть антикорупційні громадські організації та міжнародники, будете змушені його звільнити.

— По-перше, я не хочу коментувати незрозуміло які записи, незрозуміло ким зроблені, незрозуміло за яких обставин і на якій підставі. І, по-друге, щоб підвести риску під цією розмовою. Сам факт навіть гіпотетичної можливості того, що перший заступник директора НАБУ чи будь-який інший співробітник НАБУ в принципі може записувати колегу, викликає в мене відразу… прямо скажу, на фізичному рівні.

— Це у вас, але не в глави НАЗК Віктора Павлущика, за командою якого співробітники НАЗК і далі з великою запопадливістю опитують детективів Бюро.

— Я розцінюю те, що відбувається, виключно як дії інституції, а не конкретних осіб, включно з главою. НАЗК — це окрема антикорупційна структура, у якої є власна виписана законом процедура. Фахівці Агентства розпочали моніторинг, вони знають, як і на підставі чого його проводити. Інституція у будь-якому разі має виконати свою роботу й дати висновок, якщо вже вирішили взяти справу до розгляду. Інше питання: чи були в НАЗК підстави для цього? Чи чітко НАЗК дотримується процедури й законодавства? Чи може взагалі Углава отримати статус викривача, якщо звернувся із заявою про конфлікт інтересів керівника тільки після завершення службового розслідування, а не до? Однак давати свої відповіді й оцінювати роботу колег з антикорблоку мені як керівнику іншої інституції було б некоректно. Ще й у момент, коли фінального рішення немає.

Щодо детективів. Я не втручаюся в процес і не питаю в співробітників НАБУ, про що вони говорять у НАЗК, коли їх запрошують на зустрічі. Але я точно знаю, що під час службового й дисциплінарного розслідувань об’єктивно оцінили всі факти тиску з боку першого заступника. Досить багато співробітників дали свідчення стосовно цього. Й, на мою думку, зафіксованих у справі фактів було достатньо, щоб їх оцінити. Втім, переживати в цій ситуації можна лише про одне: рішення, яке ухвалить НАЗК, має бути законним. Це дуже важливо для обох інституцій та їхньої подальшої взаємодії.

Василь Артюшенко, ZN.UA

— Хочете сказати, що це маркер незалежності керівника НАЗК? До речі, вже другий, після того як Агентство не знайшло порушень у декларації власника елітної нерухомості, керівника відділу кібербезпеки СБУ Іллі Вітюка.

— Чітке дотримання процедури й закону, що ґрунтується на доказах, — це маркер для будь-якої інституції та будь-якого керівника. Щодо керівника відділу кібербезпеки СБУ, то в НАБУ свій трек і власне кримінальне провадження, в межах якого ми рухаємося. Методи й форми доведення є нашою роботою, і їх достатньо без висновків НАЗК.

Та оскільки нині в межах заяви колишнього першого заступника НАБУ Агентство перевіряє конфлікт інтересів у моїх діях, я можу сказати точно, що його не було й бути не могло. У мене немає жодного приватного інтересу. Я — керівник інституції, наділений повноваженнями призначати службове розслідування, погоджуватись або не погоджуватись із висновками дисциплінарної комісії, щоб ухвалити власне рішення про ступінь дисциплінарного стягнення. Я беру людей на роботу і я ж їх звільняю. І в цьому випадку я реалізував свої повноваження як директор.

— Паралельно з дисциплінарним розслідуванням було порушено кримінальну справу про зливи інформації в НАБУ, яке ведуть НАБУ й САП. На якому етапі це розслідування? Наскільки на його результати може вплинути те, що ви відійшли від процедури й лише за два тижні поінформували главу САП щодо рапорту детектива про можливі зливи інформації у справі Голика—Резніченка й те, що до них може бути причетний перший заступник Углава? І чому, власне, так сталося?

— По-перше, я не можу коментувати припущення, буцімто я якось не так діяв, якщо триває досудовий розгляд. По-друге, службова записка прийшла до мене 24 квітня, за два дні до вихідних. 29 числа в мене була ще одна важлива розмова, пов’язана з цією запискою. 30 числа інформацію було передано до Управління внутрішнього контролю НАБУ. Все, що далі відбувалося за межами подання службової записки, — частина досудового розслідування, обставини якого я розголошувати не можу.

— Якщо під час цього розслідування все-таки буде зібрано докази причетності Углави до зливів, справа вийде з підслідності НАБУ й САП і її передадуть ДБР?

— Якщо конкретно за статтею 387 ККУ, що стосується розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, то так. Але рішення про підслідність ухвалює прокурор.

— Як вийшло, що Гізо Углава довідався про те, що відбувається, раніше за САП? Адже тиск із його боку на детективів, які подали службові записки про зливи, розпочався до вашого звернення до антикорупційної прокуратури 9 травня й публічного розголосу цієї історії. За нашою інформацією, були збори колективу НАБУ, де Углава згадав про наявність «якихось» плівок і закликав «не вірити в інтриги САП». А тим часом, можливо, разом із Беркадзе підчищав телефони й ліпив версію про агента НАБУ на Банковій.

— Я негайно відреагував на інформацію про тиск на викривача. 28 травня детектив поклав на стіл рапорт, і я розпочав службове розслідування. Це перше. Друге: відповідь на запитання, від кого, що й коли довідався Гізо, дасть слідство. Але вже зараз є абсолютно чіткий факт: першого заступника директора НАБУ Гізо Углаву звільнено не за фактом зливів інформації, а за фактом його реакції на повідомлення про його можливу причетність до системних витоків інформації та подальшої поведінки. Це було не про лідерство, не про етичні стандарти НАБУ.

— Рапорт про тиск був один?

— Ні. Протягом службового розслідування були й інші заяви від співробітників колективу, за якими також було призначено розгляди. Деякі з них — на фінішній прямій. Не всі вони стосуються зливів, але побічно контекст той самий.

— Цю історію прийняло близько до серця чимало людей. І вона не тільки про вас, Семене Юрійовичу, а й про НАБУ загалом: саме зараз цементуються здорові підвалини, які було закладено. Саме завдяки колективу НАБУ система захисту інституції спрацювала. Я розумію, наскільки це непросте питання, але ви відразу відреагували на сигнал як керівник? Відразу стали на бік детективів, чи це був важкий вибір з огляду на авторитет, репутацію, зв’язки й повну довіру до Углави?

Василь Артюшенко, ZN.UA

— Погляньмо на фінал історії. НАБУ створило прецедент у всій правоохоронній системі. Для чого, власне, Бюро й було створено. Я, якщо можна так висловитися, — керівник-першопрохідник. І як директор у чіткій відповідності до законодавства призначив службове розслідування, потім за фактами ухвалив низку рішень і став на бік колективу. А що й у який момент я переживав, що відчував, не хочу коментувати. Важливим є результат. Ми стали сильнішими.

— Але щось із вами відбувалося, поки ви йшли до цього результату?

— Постарів (сміється). А якщо серйозно, то багато висновків зробив. Багато розмов із колективом відбулося. І багато глибоких системних речей може вирости з цього. Наприклад, ми попросили підтримки в наших колег із Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNDOC). У результаті Національне бюро вже почало працювати з Вімом Вандекеркховом, провідним міжнародним експертом у сфері стандартизації захисту викривачів і безпосереднім розробником системи управління інформуванням (ISO 37002:2021 Whistleblowing management systems — Guidelines).

Партнери вже аналізують усі наші внутрішні процедури й документи. Те, як у нас захищають викривачів, як стимулюється, як заохочується така діяльність. Тут дуже важливо, що сигнал має іти від керівництва. І я вважаю, ця криза показала, що в нас вийшло. Попри допущені помилки ми відреагували.

— Проте один із детективів-викривачів пішов? І це теж сигнал.

— Він пішов у серйозний міжнародний проєкт. Чим обумовлене його рішення, напевно, потрібно питати в нього. Але загалом, коли розпочалося службове розслідування, не думаю, що з мого боку були якісь сигнали, що я не зацікавлений у тому, щоб його захистити й довести розслідування до кінця. Другий детектив залишився. Колектив згуртований.

— Чи люди Углави становлять  загрозу для вас?

— Тут люди НАБУ, тут немає людей Углави.

— Гарно, але недалекоглядно. Підрозділ Д-2 (Другий Головний спеціальний підрозділ детективів) із моменту заснування НАБУ існує окремо від інших підрозділів і завжди безпосередньо підкорявся Углаві. Крім офіційної роботи, детективи під керівництвом Бориса Індиченка виконували безліч «ручних» вказівок першого заступника. На тлі зливів і несанкціонованих записів оперативно-технічне управління теж викликає запитання. Хіба ситуація, що склалася, не є приводом навести лад?

— Усі підрозділи НАБУ виконували функції й завдання Бюро, зокрема й Д-2, в якому працюють такі ж детективи, які виконують надскладні завдання, без перебільшення ризикують життям. На рахунку цього підрозділу, починаючи з 2017 року, «бурштинова справа», викриття нардепа на хабарі в 270 тисяч доларів, викриття топчиновника Державної міграційної служби на видачі паспортів іноземцям, викриття нардепа на хабарі за внесення змін до законодавства (так звана справа про плюшки) і багато інших, ну й, зрештою, справа колишнього голови Верховного суду.

Про зливи й несанкціоновані записи оперативно-технічного управління чую вперше.

— Чи ведуться службові розслідування стосовно осіб, які фігурують у справі про зливи? Й оскільки діяльність Д-2 секретна, чи є якісь механізми перевірки їхньої роботи й чи плануються такі заходи?

— Повторюся й наголошу ще раз: за фактом зливів ведеться досудове розслідування. У Д-2, як і в усьому НАБУ, є свої правила й, зокрема, інструменти внутрішніх перевірок. Але будь-який контроль підлягає вдосконаленню, й ми нині активно над цим працюємо, а також чекаємо на висновки аудиту.

— Яким основним критерієм ви керувалися, коли призначали першим заступником Дениса Гюльмагомедова? Як узагалі збираєтесь інституційно посилити НАБУ? Підходи до зміненої структури управління переглянете?

— Щодо першого заступника, то для мене принципово було, щоб це була людина з Бюро, котра має досвід роботи як детективом, так і керівником підрозділу.

— Він адміністративно координуватиме діяльність підрозділів детективів чи даватиме вказівки, як Углава? Чи збираєтесь ви повертатися до формату Головного підрозділу детективів із одним керівником, який здійснював процесуальне керівництво всіма підрозділами детективів і був незалежним буфером між процесуальною й адміністративною частинами НАБУ?

— Проводячи реструктуризацію, ми спиралися на прописані рекомендації технічного аудиту. Це по-перше. По-друге, керівники чотирьох головних підрозділів детективів підпорядковуються першому заступникові виключно в адміністративному порядку, процесуально — ні. На сьогодні в координації першого заступника, згідно з моїм наказом, перебувають чотири головні підрозділи детективів, управління кримінального аналізу та фінансових розслідувань, відділ організаційно-аналітичного забезпечення та стратегічного розвитку. Інші підрозділи, зокрема оперативно-технічне управління й управління спеціальних операцій, — ні.

Повноваження першого заступника — це по суті частина делегованих повноважень директора. Та й ніколи в першого заступника не було процесуальних функцій. І не було влади більше, ніж у директора. В юридичному розумінні.

Василь Артюшенко, ZN.UA

— Ключове — в юридичному розумінні. Тому тут доречна вже опублікована цитата нашого джерела в НАБУ: «А немає правового механізму, який зобов’язав би умовного Калужинського (колишнього керівника Головного підрозділу детективів НАБУ. — І.В.) свого часу бути підзвітним Углаві. Є тільки внутрішній наказ директора про кураторство Углави. Є тільки рішення самого умовного Калужинського: я визнаю правила гри на підставі довіри до керівників. На жаль, у межах нової структури кураторство звелося до зняття інформації адміністративним керівництвом. Щотижня керівники підрозділів мали здавати інформацію про те, що планують робити детективи на рівні кожного відділу й підрозділу. З прізвищами фігурантів тощо. Жодного зворотного зв’язку в НАБУ тепер немає. Керівництво працює виключно на прийом». Що змінилося зі звільненням Углави?

— По-перше, я цілком упевнений, що призначений перший заступник Денис Гюльмагомедов — кваліфікований етичний керівник, який не втручатиметься незаконно в діяльність детективів. Навпаки, захищатиме їхню незалежність, правильно розподілятиме ресурси й даватиме мені як директору об’єктивні сигнали, що потрібно детективам, аби підвищувати ефективність розслідувань.

Є поняття пріоритетів. Коли одночасно розслідуються умовно десять кримінальних справ, у тебе дуже обмежений ресурс. Куди сьогодні поїде спецназ, чим займеться оперативно-технічне управління, де задіяти експертів криміналістичної лабораторії, у якій черга на проведення цифрових експертиз… Усе це — ефективна координація ресурсів у розрізі пріоритетів, якими й займається перший заступник як адміністративний керівник.

Щодо процесуальної частини, то давайте відштовхуватися від головного, про що ви, власне, зараз і сказали: будь-який керівник підрозділу детективів (головного чи одного з чотирьох) у розумінні Кримінального процесуального кодексу є керівником органу досудового розслідування. Тобто наділений повноваженнями, чітко означеними в КПК. Лише детектив разом із прокурором вирішують у справі, який обсяг інформації й кому передавати. І якщо в межах досудового розслідування з об’єктивних причин комусь потрібно обмежити доступ до інформації (зокрема адміністративному керівникові), детектив не тільки має на це повноваження — це його прямий обов’язок. Координація адміністративного персоналу й адміністративних керівників і детективів працює аж ніяк не на знімання інформації, а на правильний розподіл ресурсів і підвищення ефективності досудового розслідування.

Детектив має виконувати закон, а якщо на нього тиснуть, повідомляти про це Управління внутрішнього контролю в межах наявної процедури. Я неодноразово на загальних нарадах запитував у детективів і керівників підрозділів, що в їхній роботі не так, що потрібно змінити. Тому що реагував на ваші публікації й цитати джерел. Але об’єктивні факти свідчать про те, що чотири головні підрозділи детективів після реорганізації здобули не тільки вищий статус, а й більше незалежності. Нині вони працюють ефективно, й координація між ними відбувається ефективно, й обмін інформацією. Мені здається, що цю проблему перебільшено.

— Але чотирьом керівникам одночасно перекрити потік інформації, по-перше, важко. По-друге, їм однаково треба якось обмінюватися інформацією. Потрібно, аби хтось розумів, що відбувається в кожному з підрозділів. Інакше буде хаос. Коли всі біжать в одному напрямку й заважають одне одному. Один планує операцію, інший поліз завчасно й фактично зірвав операцію, яка була важливішою й ефективнішою. І це зовсім не адміністративна історія для першого заступника.

— Питання ефективної координації — це в будь-якому разі не про одну людину. Хоч якою розумною вона є, однаково не може тримати в умі півтори тисячі кримінальних справ одночасно. Це питання системи й правил. Як вибудувана система обміну інформацією? Наскільки автоматизовано фіксацію дій підрозділів? Чи дотримуються працівники цієї системи? Ось у цьому напрямі ми працюємо.

— Безстрокове перебування на посадах першого заступника й глави УВК — це про ефективність?

— Ви про те, щоб обмежити термін перебування першого заступника?

— Так.

— Я чув про таку ідею. Її потрібно вивчити. Але, гадаю, якщо застосовувати таку систему, то для всіх антикорупційних органів. І для цього доведеться змінювати закон. Так чи інакше, нам варто дочекатися результатів міжнародного аудиту в січні, в якому буде не тільки зафіксовано результати роботи НАБУ, а й дано професійні рекомендації, куди рухатися далі. В комісії працюють дуже сильні фахівці-практики. Така дорожня карта допоможе нам скоригувати дії й правильно завершити реструктуризацію Бюро. Насправді це буде перший такий документ в історії НАБУ. Хоча за законом його мали проводити регулярно.

— Ну, вважайте, що це «плюс» до карми. Й усе-таки уточніть, чи потрібна ротація глави УВК, якщо в підрозділу немає КПД.

— Отут я був би дуже акуратним в оцінках. Те, як упоралося зі своїми завданнями в екстраординарній ситуації Управління внутрішнього контролю НАБУ, може викликати лише повагу. Детективи працювали не лише під великою напругою від самої ситуації, а й під величезним тиском суспільства. Вони впоралися.

Василь Артюшенко, ZN.UA

— Ваша комунікація із суспільством і журналістами протягом усіх цих місяців була досить стриманою. Навіть занадто, я б сказала. Ви практично нічого не коментували й увійшли в конфлікт із антикорупційним комітетом, коли не прийшли на його засідання.

— НАБУ завжди дуже стримано комунікує. Особливо в таких тонких темах, як досудове або службове розслідування. До моменту одержання конкретних результатів. Тому я концентрувався виключно на тому, щоб процес рухався вперед. Для того, щоб у всіх задіяних у розслідуванні працівників було достатньо ресурсів і незалежності ефективно виконувати свою роботу.

— Колективу теж вистачило в новині двох речень, що пояснюють причини вашого рішення звільнити Углаву?

— Я говорив із колективом після свого рішення. Безперечно, і громадськість, і колектив цікавлять деталі. І, напевно, аби дійти глибших висновків, потрібно прочитати матеріали службового розслідування й дисциплінарної комісії. Та нині вони є предметом судового розгляду. Там є частина закритої інформації САП, яку згодом витребує суд. Однак після закінчення процесу я дам кожному працівникові НАБУ можливість ознайомитися з матеріалами, щоб дійти власних висновків.

— Вам вдалося подолати, скажімо так, непорозуміння з главою САП Олександром Клименком? Адже САП, по суті, став вимушеним ініціатором публічного компонента справи про зливи в НАБУ.

— САП — наш головний партнер, і я робитиму все можливе, щоб наші відносини лише зміцнювалися. Для мене це максимально важливо. Без злагодженої взаємодії двох сильних інституцій результату в антикорупційному блоці не буде.

— За нашою інформацією, на вас дуже тиснула влада в кейсах глави АМКУ Павла Кириленка й міністра енергетики Германа Галущенка. Однак операції обійшлися без витоків. Ви відчуваєте в собі сили й далі опиратися тиску? Не зустрічатися, за звичкою глави ДІАМ, із колишнім міністром-колегою, а нині головою «НАК Нафтогаз України» Олексієм Чернишовим, який фігурує в кримінальній справі НАБУ?

— На момент нашої зустрічі з головою «НАК Нафтогаз України» він іще не був фігурантом. Це по-перше. По-друге, директор НАБУ — публічна персона. В моєму кабінеті буває дуже багато різних людей. Та це зовсім не означає, що в цей момент детективи не виконують своєї роботи. Один міністр, якого ви чудово знаєте й цю історію знаєте, приходив у цей кабінет кілька разів з ініціативами про співробітництво між інституціями. І що? Отримав підозру в тому ж статусі.

І знаєте, Інно, якщо ви вважаєте, що для мене це важкі запитання, то аж ніяк. Я не бачу жодних передумов, чому я маю жертвувати своєю незалежністю як директор і шкодити інституції. Скажіть, будь ласка, чим можна пожертвувати, перебуваючи під таким тягарем відповідальності? І хто на тебе має так тиснути, щоб ти на очах у всіх здався? Я не розумію.

— Тобто тиск колективу НАБУ й страх втратити репутацію переважили? Не найліпші, але й не найгірші, до речі, мотиватори для директора антикорупційної інституції.

— Будь-який колектив орієнтується на керівника, вловлює всі сигнали, які той дає. Тому й у цьому випадку може бути тільки рух назустріч. Інакше зважувати буде нічого.

— За нашою інформацією, Углава вів переговори з офісом президента про можливу допомогу йому в суді. Одним з основних аргументів, який він запропонував офісу, були оперативні матеріали про конверти для народних депутатів у парламенті. Цією інформацією володіє тільки Углава? Чи в НАБУ порушили конкретну кримінальну справу щодо цього?

— Ви хочете, щоб я прокоментував чутки?

— Ви можете не коментувати «чуток» щодо шантажу Углавою перших осіб держави, але, будь ласка, дайте відповідь на запитання, чи є в НАБУ матеріали, що стосуються корупції в законодавчій гілці влади.

 

Від редакції: Продовження інтерв’ю, де йтиметься про конкретні кримінальні кейси НАБУ, інструменти, яких бракує для ефективніших розслідувань топкорупції, а також відносини з владою, читайте завтра.

Джерело матеріала
loader