В очікуванні «шага». В Україні ще розплачувалися гульденами, пулами та грошами
В очікуванні «шага». В Україні ще розплачувалися гульденами, пулами та грошами

В очікуванні «шага». В Україні ще розплачувалися гульденами, пулами та грошами

На початку вересня цього року Національний банк України запропонував змінити назву монети "копійка" на "шаг". У банку пояснили це глибоким вивченням історії українського грошового обігу та виявленням того, що «копійка» – символ московської окупації, а «шаг» уже був присутній в українській історії (нехай і недовго) як державна монета. Чим ще розплачувалися на землях України – дізнавалася журналістка Коротко про.

Денарії

Срібна монета епохи Стародавнього Риму, царювання імператорів Траяна, Адріана, Луція Віра, Марка Аврелія та Коммода. Знаходили їх на березі Чорного моря, а в побуті вони були до IV ст. На українських землях масштаби використання давньоримських денаріїв були досить значними: їх тисячами знаходять у скарбах. Менше використовувалися срібні та бронзові візантійські монети, ще рідше – золоті.

Дирхеми

І арабська монета чудово себе почувала на грошовому ринку на теренах нинішньої України, починаючи приблизно з VIII століття. Розрахунки в дирхемах велися серед місцевих жителів щонайменше триста років. Поруч із ними на ринку ходили візантійські міліарисії і західноєвропейські монети денарієвого типу, щоправда, останніх було мізерно мало.

Златники та срібляники

Коли почали карбувати власну монету, князь Володимир Великий випускав золоті та срібні монети – златники та срібляники. На лицьовій стороні у них був зображений князь з усіма регаліями, а на зворотній – князівський герб, тризуб. Після Володимира Великого ці ж монети випускали Святополк Ярополкович та Ярослав Мудрий.

Шкірки

У другій половині XI століття на території України настав так званий «безмонетний період» - іноземні монети перестали завозити, а запаси власного срібла в період феодальної роздробленості закінчилися. Тоді роль грошей стали виконувати звірячі шкірки – насамперед куниць та білок. Також розраховувалися й залишками арабських монет, зокрема кунами, нігтами. Незабаром з'явилися і гривні у вигляді шестикутних срібних злитків вагою приблизно 204 грами.

Був час коли як гроші виступали шкіри тварин. Фото: wikipedia.org

Квартники, гроші, пенязи

У XIV столітті на українських землях знову починають карбувати свою монету. Багато князів обзаводилися власними монетними дворами та робили свої платіжні кошти. Так, після завоювання Галичини поляками король Казимир III Великий запровадив срібні квартники та мідні пули. Майже через сто років, після зміни королів і князів зі своїми побажаннями до монет, у побут увійшов празький грош. Найпоширенішим на українських землях був грош Вацлава – вони ходили до першої половини XVI ст. Окрім празьких, широко ходив грош польських, литовських, золотоординських, московських монетних дворів.

Дукати, шестаки, гульби та інше

У цей час золоті дукати (3,48 г) угорського карбування використовувалися для великих фінансових операцій. У Великому князівстві Литовському використовувалися копи, що дорівнювали 60 грошам (1 грош = 10 денаріям), і гривні (48 грошів), якими активно розплачувалися в Галичині. Після фінансової реформи Сигизмунда в XVI столітті на ринку з'явилися шестак (6 грошів), трояк (3 гроші), грош, тернарій (він же третяк), що дорівнює 3 денаріям, солід (6 денаріїв). Основною рахунковою одиницею став злотий, що дорівнює 30 грошам. Потім з'явилися срібні талери, золоті дукати (голландські та угорські), а також венеціанські цехіни.

Монети змінювалися, з'являлися та зникали з неймовірною швидкістю. До кінця століття були орти, півтораки, тинфи, боратинки – дрібні монетки. У 1656 році було відкрито Львівське монетне подвір'я, яке випускало срібні орти та шестаки, а також трохи золотих монет та талерів. Варто зазначити, що свої гроші друкували та карбували багато українських гетьманів, наприклад, Богдан Хмельницький та Петро Дорошенко.

У 1656 році було відкрито Львівське монетне подвір'я, де карбували срібні орти та шестаки. Фото: leopolis.one

Рублі та гульдени

Після підписання Адрусівського перемир'я у 1667 році на частині українських земель, що залишилися у складі Речі Посполитої, ходіння грошей не змінилося. А ось на територіях, що відійшли до Російської держави, з'явилися російські рублі, алтини, гроші та копійка, яку місцеві жителі не шанували. Були й гривні. Поступово вся грошова система звелася до рубля та копійки, оскільки Петро Перший заборонив використати іноземну монету на українських землях.

А після поділу Речі Посполитої там які гроші тільки не ходили: австрійський уряд ввів на Галичині гульден, що дорівнював 60 крейцерам, шилінги, а потім і крони, які ділилися на 100 гелерів.

Гривні та шаги

Після відновлення української державності у 1917 році виникла потреба у власних грошах. Українська центральна рада у грудні 1917-го випустила перші кредитні білети номінальною вартістю 100 рублів. Це були перші друковані гроші із зображенням державного герба України – тризуба та з написами українською мовою (а також російською, польською та івритом).

Шаг марка-монета часів УНР. Фото: wikipedia.org

Шаг марка-монета часів УНР. Фото: wikipedia.org

Наступного року грошовою одиницею Української народної республіки стала гривня, що дорівнює 0,5 рубля. Гривня ділилася на 100 шагів. Гривневі купюри друкувалися в Берліні, крім купюри 5 грн, що випускалася у Станіславові (зараз – Івано-Франківськ). Рублі друкувалися в Києві та Кам'янці-Подільському, їх якість була досить низькою, через що вони часто підроблялися. А розмінні монети – шаги – випускалися у вигляді поштових марок номіналом 10, 20, 30, 40 та 50 шагів.

Під час Першої світової війни через брак розмінної монети з'явилося безліч місцевих та регіональних грошових одиниць – бони, чеки, розмінні знаки тощо. Режим більшовиків встановив ходіння радянських купюр та монет. А під час окупації українських земель у період Другої світової в побуті був окупаційний рубль, рейхсмарка (лише для німців), польські злоті як звичайного, так і окупаційного випуску, а також леї, бони, угорські пенге. З 1945 року на всіх українських землях розраховувалися радянськими рублями та копійками.

Перші гривні з'явилися в Україні 1917 року. Фото: anu.net.ua

Купони-карбованці та знову гривні

1990 року на тлі тотального дефіциту товарної маси було введено товарні купони для тих, хто мав постійне працевлаштування в УРСР. Купони видавали за місцем роботи, їх відрізали від загального аркуша у магазинах. З 1991 року в обіг увійшли купони-карбованці, які поступово замінили радянський рубль. Тоді ж узяли курс на розробку власної української валюти.

У вересні 1996 року в гаманцях українців з'явилися нові гривні, надруковані в Канаді. Великі купюри у 50, 100 та 200 гривень вироблялися у Великій Британії. Вільний обмін купонів-карбованців на гривні спокійно тривав до 1998 року, що дозволило уникнути ажіотажу з обміном та соціального невдоволення.

Купони з'явилися на стику розвалу СРСР та виникнення незалежної України. Фото: wikipedia.org

Теги за темою
Гроші Історія
Джерело матеріала
loader