Дослідники виявили, що розмір очних стеблинок відіграє важливу роль у житті мухи — від вибору партнера до прояву агресії.
У світі стебельчатооких мух самці з коротшими очними стеблинками, схоже, програли поєдинок самцям із ширшими очними стеблинками ще на стадії розвитку. Учені виявили, що у самців із довшими очними стеблинками є ціла низка переваг, пише Popular Science.
Результати нового дослідження, проведеного біологами з Університету штату Нью-Йорк-Генезео, показало, що річ не лише в самках, які віддають перевагу самцям із довшими "вусиками", а й у тому, що інші самці з меншою ймовірністю входитимуть у конфронтацію з краще оснащеними мухами.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Учені виявили, що деякі самці мають короткі очні стеблинки через копію Х-хромосоми, яка робить їхні "вусики" меншими. У своїй новій роботі вчені також прагнули зрозуміти, чому ця генетична мутація не зникла з плином часу, попри покоління статевого відбору.
За словами співавторки дослідження і біологині Жозефіни Рейнхардт, вони з колегами виявили, що мухи з короткими стеблинками, схоже, компенсують свою ваду за допомогою агресії. Вона також стверджує, що ці рушійні X-хромосоми доволі цікаві, бо вони є прикладом того, як частини нашого генетичного коду не обов'язково працюють разом, але мають свої власні егоїстичні інтереси.
Зауважимо, що стебельчатоокі мухи — збірний термін, який належить до комах із сімейства мух Diopsidae і загону Diptera. Як правило, вони зустрічаються серед низькорослої рослинності у вологих районах — поблизу річок і струмків. Ці мухи досягають лише близько сантиметра завдовжки й харчуються тваринами та рослинами, що розкладаються.
Відомо, що у представників цього сімейства присутні два типи Х-хромонів. Той, що несе в собі мутацію коротких очних стеблинок, є рушійною Х-хромосомою. Простими словами, несе в собі алелі, надмірно представлені в спермі самця — це означає, що з більшою ймовірністю він буде переданий наступному поколінню.
За словами Рейнхардт, вони з колегами також виявили, що самці мух з короткими вусиками компенсують свою мутацію за допомогою поведінки: використовують застрашливі фізичні демонстрації та бійки. Вони також проявлятимуть більше агресії стосовно інших мух з очними стеблинками схожого розміру
Під час дослідження вчені також перевірили, чи робить мутація самців агресивнішими. Самці частіше вступали в протистояння, коли розміри вусиків були порівнянними. Частіші сплески агресії також спостерігалися у самців мух із рушійною Х-хромосомою. Цікаво, що самці, які використовують більше бойових поведінок, насправді з більшою ймовірністю перемагали в них.
На думку команди, ця агресивна поведінка може пояснити, чому мухи з короткими очними стеблинками змогли спаровуватися. Оскільки довші очні стеблинки сигналізують про більший розмір тіла і потенційно небезпечнішого ворога, мухи з коротшими очними стеблинками, як правило, відступають від змагань з цими більшими мухами.
Водночас надмірна агресія може змусити самців недооцінити партнера з більшим тілом, унаслідок чого вони все одно вступають у бійку, навіть із противником, значно більшим за них самих.
Раніше Фокус писав про те, що Землю від закипання врятують генномодифіковані мухи.