Рецензія на фільм «Салимове Лігво» / Salem’s Lot

3 жовтня на стримінговій платформі Max вийшов вампірський фільм жахів «Салимове Лігво», сюжет якого заснований на однойменному романі Стівена Кінга. Перші оцінки кінокритиків виявилися не дуже високими, але нерідко трапляється так, що вони не збігаються з думкою глядачів. На сайті, вже традиційно у п’ятницю, вийшла рецензія на книжку, а у цій рецензії будемо розбиратися, як виглядає новітня версія кінгівської класики в рамках кіноекрана.

Відключайте рекламу - підтримуйте ITC!

«Салимове Лігво» / Salem’s Lot

Жанр фільм жахів про надприродне
Режисер Гарі Доберман
У ролях Льюїс Пуллман, Маккензі Лі, Білл Кемп, Спенсер Тріт Кларк, Елфрі Вудард, Вільям Седлер, Пілу Асбек, Джон Бенджамін Гікі
Прем’єра Max
Рік випуску 2024
Сайт IMDb

1975 рік. У сонне містечко Салимове Лігво повертається письменник Бен Мієрз, котрий провів там дитинство, але у підсумку виїхав звідти. А ще у цих краях розташований сумнозвісний Дім Марстена, де відбулися жорстокі убивства та який має дурну славу серед містян. Не найкращі спогади, пов’язані з цим похмурим місцем, лишилися й у Бена, але нині він налаштований зібрати матеріал та знайти натхнення для своєї нової книги.

Тим часом з’ясовується, що у будинка з’явилися нові господарі — ділові партнери містер Річард Стрейкер та таємничий пан Курт Барлоу, якого і досі ще ніхто не бачив. Поступово у Бена зароджуються романтичні стосунки з місцевою секретаркою Сьюзан Нортон, але насолодитися безтурботною закоханістю молодим людям не вийде, адже у місті починають зникати люди. Ще й шкільний вчитель Метью Берк запевняє, що гробар Метью Раєрсон, якого він зустрів напередодні, став жертвою темних сил.

Як тільки справа наближається до Гелловіна, кінематографісти вмить згадують про невичерпне джерело похмурих сюжетів у вигляді творів Стівена Кінга, і нинішній жовтень не став виключенням. Причому вже третій рік поспіль маємо дотичний до творчості Короля жахів проєкт, що виходить на стримінгу. У 2022-му це був «Телефон містера Герріґена» на Netflix, торік — «Кладовище домашніх тварин: Криваві сліди» на Paramount+, тепер от черга дійшла до релізу «Салимова Лігва» на теренах платформи Max.

Та й це вже не перша спроба кіноробів перенести цю історію у площину кіноекрана. У 1979-му, лише через чотири роки після публікації роману, світ побачила перша екранізація у вигляді мінісеріалу, поставленого автором культового слешера «Техаська різанина бензопилою» Тоубом Гупером. А двадцять років тому за екранізацію «Салимова Лігва» взявся данський оператор та режисер Мікаель Саломон. Це був також телевізійний проєкт у форматі двосерійного мінісеріалу, який міг похизуватися такими зірками, як Роб Лоу, Дональд Сазерленд та Рутгер Гауер в акторському складі.

І тут немає нічого дивного, бо автори повнометражки не мали жодних шансів перенести на екран численні нюанси майже 600-сторінкового роману. Недарма попередники зверталися до формату мінісеріалу, в той час, як Доберман, котрий, до речі, доклав руку до написання сценарію обох частин новітнього «Воно», обмежений стандартним двогодинним хронометражем. Власне, така знекровлена версія першоджерела навряд чи припаде до смаку його палким шанувальникам.

Але й тим, хто з книгою практично півстолітньої давнини не знайомий, «Салимове Лігво» зразка 2024 року нічого якісно цікавого-моторошного-напруженого не пропонує. Це посередня адаптація, яка позбавлена необхідного саспенсу, а автентичної ретро-атмосфери невеличкого містечка, де відбуваються жахливі події, явно недостатньо. Здається, з фактором тотальної безвиході у місті, що кишить вампірським поріддям, і напруги, з якою зіштовхнулися головні герої, краще впорався далеко не видатний «30 днів ночі».

При цьому творці не те щоб не здатні навести страху, але дозволяють собі прояви спорадичного чорного гумору, який руйнує зловісну атмосферу. Загалом же спостерігати півтори години за марними метаннями нецікавих персонажів-функцій — таке собі задоволення. Останні пів години помітно додають у напрузі, але і тут автори безбожно зловживають типовим жанровим тропом, пов’язаним з маніпуляціями з сонячним світлом, а рівень комп’ютерної графіки не витримує жодної критики.

Сам Кінг у соцмережі X після перегляду стрічки схарактеризував її досить скромним «it’s quite good», а також дивувався, чому компанія Warner Bros. ніяк не наважується її випускати. Основні знімання завершилися ще у 2021-му, а початкова прем’єра була намічена на вересень 2022 року. Однак згодом, через певні затримки на пост-продакшені, реліз відклали до наступного року, а пізніше, з огляду на торішні голлівудські страйки, його взагалі вирішили перенести на стримінгову платформу Max. Тепер вже точно можна сказати, що очікування, якщо в когось вони все ще були, виявилися марними.