Павло Клімкін про виклики, які доведеться подолати Україні після виборів у США

До дня виборів у США лишився рівно місяць: 5 листопада тут одночасно обиратимуть нового президента, новий склад Палати представників та третину складу Сенату.

І ці вибори вже зараз є ключовою подією не лише в американській, а й у міжнародній політиці.

Хоча Сполучені Штати вже не здатні самостійно визначати світовий порядок денний (як було колись), але залишаються найважливішим глобальним гравцем.

Для України значення цих виборів ще вагоміше.

Про те, які виклики доведеться подолати Києву після виборів у Сполучених Штатах, читайте в статті міністра закордонних справ України у 2014-2019 роках Павла Клімкіна Епоха після Байдена.

5 тез про виклики, що чекають на Україну як з Трампом, так і з Гарріс.

Далі – стислий її виклад.

Будемо говорити відверто: наше існування як країни та нації залежить від вміння отримувати підтримку від США.

А отже, нам необхідно розуміти і використовувати американську політику задля досягнення цієї мети.

При цьому треба усвідомлювати, що для абсолютної більшості американців ми не є питанням щоденної уваги.

Це підтвердили й останні дебати кандидатів на посаду віцепрезидента, які були дуже "американськими" у всіх сенсах – у тому числі через те, що вони обійшлися без згадки України.

Як саме нам залучати і не втрачати підтримку за цих умов?.

По-перше, демократів та республіканців розділяють вже не політичні розбіжності, як було у минулому.

Необхідно чути наших партнерів, американців – і розуміти, що вони керуються своїми, а не нашими пріоритетами та чутливими питаннями.

І не лише зараз.

Виборчі перегони підсилюють градус емоцій, але вони нікуди не подінуться і після кампанії.

По-друге, це вибори не лише президента США, що ще більше підсилює важливість вміння чути і розуміти американських партнерів з обох таборів.

Двопартійна підтримка – це не тільки політичне гасло.

Без неї ми просто не отримаємо допомоги.

Тож головне, щоб ані серед демократів, ані серед республіканців не ставало "менше України".

По-третє, треба усвідомлювати, що увага США до Європи зменшиться, і це дасть простір для впливу агентів РФ.

Відхід від Європи відбудеться за будь-якого результату американських виборів, бо для Вашингтона виклики в Азії – на порядок важливіші.

А якщо присутність США у Європі суттєво зменшиться, то автоматично стануть гучнішими скиглення про те, що до нової європейської системи безпеки має бути включена Росія, у тій чи іншій формі.

Україна має право на участь у цій дискусії, але тут на нас чекає політичне та емоційне "мінне поле", щільність якого залежатиме від готовності нашої держави дотримуватися чи відмовитися від чинного підходу "все або нічого".

По-четверте, за всієї відмінності Трампа і Гарріс та їхніх команд, є ризик, що в результаті їхня тактика буде дуже різною – але стратегія виявиться доволі схожою.

З обома можливими адміністраціями на нас чекатимуть складні дискусії.

Особливо коли від нас чекатимуть не стратегії Перемоги, а стратегії виходу з війни.

Ані серед демократів, ані серед республіканців не відчувається адекватного розуміння внутрішніх українських ризиків.

У США усі гравці підкреслюють, що саме Україна має сказати, як вона бачить вихід з цієї війни.

На Україну просто хочуть покласти відповідальність за вибір майбутнього компромісу.

Вибір поступок, ціною яких Україна зможе припинити війну.

Ми, звісно, не маємо лякати американців емоційною дестабілізацією суспільства аж до можливого громадянського конфлікту, цей аргумент не спрацює.

Однак наш обов’язок – притомно пояснити внутрішні ризики і виклики.

Бо представники влади США їх дійсно часто не розуміють.

Після виборів на нас очікує нова ера американської політики, і ми ще маємо знайти своє місце в ній.

Це, до слова, додатково підкреслює важливість двопартійної підтримки та потребу проговорювати та пояснювати усі ініціативи, які ми просуваємо, з гравцями по обидва боки американської політичної битви.

Докладніше – в матеріалі Павла Клімкіна Епоха після Байдена.

5 тез про виклики, що чекають на Україну як з Трампом, так і з Гарріс.