Пекін показав "Кузькіну мать". У чому стратегічний задум пуску китайської стратегічної ракети

25 вересня Китай провів успішний запуск МБР DF-31AG ("Дунфен"-31AG, або ж "східний вітер" в перекладі). Вперше з 1980-го року. Пуск був в акваторію Тихого океану, а не в пустелю Такла-Макан на заході Китаю, куди зазвичай спрямовуються китайські МБР під час випробувальних пусків.

Пуск успішний не тільки з огляду на технічні аспекти, але й політичні — траєкторія "Східного вітру" пройшла десь поблизу о-ва Гуам з базою ВПС США та упала в океан поблизу Французької Полінезії. У Вашингтоні, Токіо, Канберрі — "глибоке занепокоєння" та "серйозна стурбованість", що цілком влаштовує Пекін. Саме цього і хотіли в Піднебесній.

Особливо тріумфально китайський успіх виглядає на тлі російського фіаско з МБР "Сармат" на космодромі Плесецьк 21 вересня.

Але не думайте, що на тлі того, як облажався Пу з черговим "аналоговнєт", Сі вирішив швиденько здобути тріумф і дав наказ провести пуск своєї модернізованої МБР.

Схоже на те, що Москва і Пекін мали на меті синхронізувати свої випробувальні пуски з тим, щоб показати не просто російську і китайську "Кузькіну мать" Заходу кожний окремо, а спільно! Адже недавно це вже було. Нагадаю. 24 липня чотири бомбардувальники — два російські ТУ-95МС і два китайські H-6 — навідались до Аляски та діяли в зоні NORAD. Міноборони Росії тоді зазначило, що російські й китайські літаки провели "спільне патрулювання над Чукотським, Беринговим морями й північною частиною Тихого океану" і "відпрацювали питання взаємодії на всіх етапах повітряного патрулювання".

А ось 21 вересня мали відбутися спільні пуски МБР. Російська МБР "Сармат" у польотному завданні мала ціль не на полігоні "Кура" (п-ів Камчатка), а в "Акваторії" — центральна частина Тихого океану, куди час від часу спрямовуються російські МБР для пусків на максимальну дальність і поблизу тої зони, куди була націлена і китайська МБР.

Але в Росії облажались з пуском РС-28. Китайці взяли паузу на кілька днів, усе ретельно перевірили та здійснили успішний пуск.

Таким чином, російська "Кузькіна мать" відвалилась, а китайська показала себе сповна. Спільний пуск МБР 21-го вересня, як і спільне патрулювання стратегічними бомбардувальниками 24 липня, планувалися Москвою та Пекіном ще й з метою демонстрації російсько-китайської потуги в контексті саміту БРІКС в Казані у 20-х числах жовтня. Ці дії мали продемонструвати США та НАТО, що російсько-китайський тандем є опірною конструкцією БРІКС і в такий спосіб не тільки викликати додатковий переляк в західних столицях, але й посилити привабливість формату для третіх країн. Мовляв, бачите, навіть члени НАТО (Туреччина) вже прагнуть в БРІКС.

Але сталося не так, як гадалося, Москва облажалася, Пекін торжествує. Йому все вдалось, він показав вкотре, на кого слід робити ставку в тандемі Сі — Пу. Усе, що зміг зробити Пу після вибуху "Сармата", щоб якось, як вважають в Кремлі, "зберегти обличчя" — це перейти на ще один щабель ядерно-паперової ескалації через запропоновані доктринальні зміни. Але це не змінило ландшафт на космодромі Плесецький, як і фізіомордію самого Пу.

Тепер в Кремлі думають над наступним щаблем ескалації, що має, за давнім задумом, призвести до сценарію "Карибської кризи-2", але на відміну від Хрущова, який виявився поганим конфлікт-менеджером, Пу має отримати від США стратегічну поступку — Україну. По цей час це ніяк не вдавалося, США не реагували навіть на розміщення ТЯЗ в Білорусі. Тепер уся ставка — на Трампа і трампістів, які вже фактично скинули маски.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Без України не виходить: чому в РФ сталася чергова катастрофа з ракетою "Сармат"