Залізний кулак США. Навіщо американській армії так багато танків?

Збройні сили США мають один із найбільших і найпросунутіших танкових парків у світі, що налічує близько 4650 M1 Abrams, половина з яких перебуває в резерві.

Фокус переклав статтю журналіста Ставроса Атламазоглу про танковий кулак американської армії, основу якої складають танки M1 Abrams різних модифікацій.

• Армія США застосовує виключно M1 Abrams, новітня версія якого, M1A2 SEPv3, вирізняється передовими технологіями, посиленим захистом і підвищеною вогневою міццю.
• Уроки недавніх конфліктів, наприклад, в Україні, вплинули на плани модернізації танка до моделі M1A3.
• До 2020 року танки також перебували на озброєнні Корпусу морської піхоти США, але відтоді він розпустив свої бронетанкові батальйони та передав M1 Abrams армії, що спричинило дискусії про експедиційну роль Корпусу та його залежність від підтримки армії.

Армія США — лідер танкових війн із понад 4600 M1 Abrams

Сьогодні ми поговоримо про те, чому саме американські збройні сили мають один із найбільших і найпотужніших арсеналів основних бойових танків у світі.

Броньована кавалерія

На озброєнні армії США перебуває близько 4650 основних бойових танків, приблизно половина з яких знаходиться в резерві. На відміну від інших країн, про які ми розповідали в цій серії, армія США використовує один тип танків – M1 Abrams.

Наразі на озброєнні армії стоять версії M1A1 SA, M1A2 SEPv2 і M1A2 SEPv3. Останній є новітньою модифікацією танка і найбільш передовим танком у світі. Він був представлений у 2020 році.

Новітня версія легендарного M1 Abrams отримала вдосконалені мережеві можливості, посилений захист завдяки встановленню додаткової вибухо-реактивної броні (ERA), поліпшену систему передавання даних про боєприпаси, що дає змогу танку стріляти найсучаснішими боєприпасами, додаткову електричну потужність від допоміжної силової установки і знижені вимоги до технічного обслуговування.

Незважаючи на те, що в розробці вже перебував новий пакет удосконалення платформи (SEP) під назвою SEPv4, Пентагон нещодавно ухвалив рішення повністю оновити парк M1 Abrams і представити нову версію танка, M1A3. Це рішення було продиктоване здебільшого уроками бойових дій в Україні, де основні бойові танки відіграють важливу роль як у наступальних, так і в оборонних операціях.

Американські збройні сили мають тисячі допоміжних бронемашин, як-от старенький M2 Bradley і новий M10 Booker, які призначені для ведення бойових дій разом з основними танками і досягнення переваги на полі бою.

Танки, що перебувають у резерві, можуть за необхідності стати в стрій після проведення різних видів технічного обслуговування.

Хоча зараз лише армія експлуатує основні бойові танки, так було не завжди.

Випадок Корпусу морської піхоти

Цікаво, що донедавна основні бойові танки були й у Корпусу морської піхоти США. Але 2020 року Корпус морської піхоти офіційно відмовився від своїх бронетанкових батальйонів. Піхотинці передали армії близько 450 основних бойових танків M1 Abrams, частина з яких потрапила на озброєння українських військових.

Рішення було вельми спірним і викликало гнів багатьох чинних і колишніх офіцерів Корпусу морської піхоти. Основною причиною суперечок було те, що тепер морська піхота залежала від армії в плані бронетанкової підтримки в разі конфлікту, втративши тим самим частину своєї незалежності.

Контраргумент, що вплинув на рішення, полягав у тому, що морська піхота повинна повернутися до своєї експедиційної ролі і бути якомога легшою, не обтяженою логістичними проблемами підтримки танкового парку, більшого за всі збройні сили Великої Британії.

Обидва аргументи мають під собою підстави. Як би там не було, армія, безперечно, рада бути єдиним відомством, що має на озброєнні танки.

Про автора

Ставрос Атламазоґлу – досвідчений журналіст, який пише на теми оборони і спеціалізується на спеціальних операціях, а також ветеран грецької армії (служив у 575-му батальйоні морської піхоти і штабі армії). Він отримав ступінь бакалавра в Університеті Джона Гопкінса і ступінь магістра в Школі перспективних міжнародних досліджень Джона Гопкінса (SAIS). Публікувався в журналах Business Insider, Sandboxx і SOFREP.