Обійтися без повторень Полтави. Які висновки слід зробити після трагедії
Обійтися без повторень Полтави. Які висновки слід зробити після трагедії

Обійтися без повторень Полтави. Які висновки слід зробити після трагедії

Як уникнути повторення полтавської трагедії — ставить зовсім не риторичне запитання аналітик Олександр Кочетков. Відповідь у нього є, але він дуже сумнівається, що все необхідне буде зроблено за нинішнього ставлення до проблеми безпеки військових

ЯК УНИКНУТИ ПОВТОРЕННЯ ПОЛТАВСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ?

У Полтаві я закінчував середню школу №10. В Полтавському училищі зв’язку, на базі якого згодом було створено Інститут зв’язку і коледж сержантів-зв’язківців, моя мати до виходу на пенсію викладала фізику. Тобто, мені є в кого проконсультуватися стосвно того, що трапилося у Полтаві.

Так от, загального шикування не було. Проте був "звичайний навчальний процес", який чомусь передбачав присутність в одній локації багатьох людей — і військових, і цивільних.

Звинувачувати когось із навчального закладу, що вони розповідали в ЗМІ, яких професій там вчать, і тим привернули увагу ворожої розвідки — це типовий пошук стрілочників. Тому що Полтавське училище зв’язку багато разів реорганізовувалося, про це багато писали та розповідали, так що практично всі полтавці про цей заклад знали. І знали, яких важливих фахівців там готують. Врешті-решт, розгорнута інфа про заклад є у Вікіпедії.

А от з’ясування розкладу занять без ворожої агентури навряд чи обійшлося, бо ракети прилетіли через 10 хвилин після початку навчань. І ось тут СБУ є чим зайнятися.

Тому головне питання таке: а чи можна було організувати навчальний процес у такий спосіб, щоб уникнути великого скупчення людей? Переконаний, що можна було. Так, це завдало б труднощів з логістикою і певних незручностей для командно-викладацького складу, але дозволило б уникнути стількох загиблих і поранених.

Важливо Трагедія у Полтаві була неминуча. Чому ніхто не відповів за удари по казармах у Яворові, Миколаєві, Десні?

До речі, передислокування Інституту зв’язку і Військового коледжу сержантів-зв’язківців кудись на Західну Україну проблеми б не вирішило — ворожі ракети долітають до будь-якої точки України, Яворівський полігон є сумним підтвердженням. А додаткові кілька хвилин не забезпечать евакуації понад 300 осіб. Тому може йтися тільки про максимальне уникання концентрації в одному місці тих, хто є ціллю російських атак.

Я ще якось можу зрозуміти молодь, яка розважається у кафе і ресторанах, намагаючись переконати себе, що війна їх не торкнеться. Але як такими ж злочинно необачливими можуть бути люди у погонах — цього зрозуміти неможливо.

Звісно, висновки будуть зроблені. І когось якось покарають. Але безглуздо втрачених фахівців, які так потрібні фронту, не повернути. І особисто в мене немає впевненості, що виконають усе необхідне, щоб уникнути повторення Полтавської НП. Бо дурість і некомпетентність — це хронічні вади влади, які під час війни тільки загострилися.

Проте багатьом людожерам із недоімперії слід завчасно причаститися, тому що наші можливості дотягнутися до ворога стають усе більш невідворотними. Українська лють схильна до матеріалізації — уродженець Полтавської губернії Гоголь це чудово описав.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо "Честь мундира" важливіша. Чому в командуванні ЗСУ не визнають відповідальності за трагедію в Полтаві
Теги за темою
Збройні сили України Жертви
Джерело матеріала
loader