Вчені розповіли про походження астероїда, який убив динозаврів

Вчені заявили про те, що астероїд, падіння якого на Землю вбило динозаврів, пройшов довгий і звивистий шлях перед тим, як досяг планети, повідомляє Science Alert.

Подія Чиксулуб – це падіння гігантського небесного тіла на Землю, яке поклало край ері нептахових динозаврів і відкрило шлях для розвитку ссавців. З планетою зіткнувся астероїд з областей Сонячної системи, які розташовуються за орбітою Юпітера, далеко від світла та тепла.

У ході нового дослідження вчені з'ясували, що це справді був астероїд, оскільки їхні висновки виключили, що це була комета. І це відкриття дає вченим нове розуміння еволюції Сонячної системи.

З моменту появи Земля постійно знаходилася під ударами великих космічних каменів. Вважається, що вирішальну роль у появі води на планеті зіграли удари комет. Ці катастрофи залишили на її поверхні сліди – гігантські кратери.

Земля також пережила кілька масових вимирань тварин. Єдиним, зв'язок якого з ударом підтверджено, залишається крейд-палеогенове вимирання 66 мільйонів років тому, в результаті якого вимерло близько 76% видів, що жили на планеті, включаючи динозаврів.

Тоді астероїд діаметром близько 10 кілометрів врізався у півострів Юкатан, залишивши гігантський кратер та викликавши каскад вимирань.

Але звідки ж узявся цей космічний камінь? Достовірно простежити його шлях так далеко в минулому не можна, але вчені можуть вивчити шари, що збереглися в породі, що утворилася під час удару. Крім того, можна пошукати сліди у мінералах, які можна порівняти з відомими космічними породами.

У шарах часів крейд-палеогенового вимирання можна виявити безліч мінералів, таких як іридій, рутеній, осмій, родій, платина і паладій. Такі елементи платинової групи дуже рідко зустрічаються Землі, особливо на поверхні. Але вони поширені у метеоритах – фрагментах породи, які пролітають крізь атмосферу планети та врізаються у її поверхню.

Але варто пам'ятати, що удар Чиксулуб – не єдина подія, яка сталася на Землі на той час. Протягом майже мільйона років на межі крейдяного та палеогенового періодів діяв величезний вулканічний регіон, відомий як Деканські трапи, викидаючи вулканічний матеріал із надр Землі назовні. Це ще одне потенційне джерело елементів платинової групи.

Група вчених під керівництвом геохіміка Маріо Фішера-Гьодде з Кельнського університету в Німеччині вирішила з'ясувати, чи було у цих мінералів позаземне походження, і якщо так, то можна їх відстежити до конкретного типу небесних каменів.

Вчені зосередили свою увагу на мінералі під назвою рутеній, кілька ізотопів якого можна знайти у прикордонному шарі. У земному рутенії ізотопи будуть виявлені в інших пропорціях, ніж ізотопи у метеоритах.

Дослідники проаналізували рутеній із прикордонного шару з п'яти різних місць: одне в Іспанії, одне в Італії та три з крейдяних скель Стевнс у Данії. Вони також проаналізували рутенії з п'яти інших ударів за останні 541 мільйон років, а також сферичні шари (крихітні краплі метеориту, розпорошені при плавленні породи під впливом тепла при вході в атмосферу), датовані 3,5-3,2 мільярда років тому.

Вчені також вивчили рутеній з метеоритів та порівняли свої результати із земними еталонними зразками рутенію. І це порівняння показало, що рутеній з прикордонного шару крейди та палеогену прибув із космосу.

І не просто із космосу. Рутеній відповідав рідкісному типу астероїда, званому вуглецевим хондритом, багатим на вуглець, родом із зовнішньої Сонячної системи, за орбітою Юпітера.

У п'ятьох інших випадках зіткнення трапилися з астероїдами, які поширені в Сонячній системі ближче до Землі. Давні сферулі були вуглецевими, викинутими Землю останніх стадіях її накопичення маси.

Це дозволило вченим трохи розкрити походження каменю, який спричинив такі масштабні руйнування. Вважається, що Юпітер діє як своєрідний бар'єр для зовнішніх об'єктів Сонячної системи, захоплюючи об'єкти на своєму шляху і не даючи їм рухатися ближче до Сонця. Декому з них іноді вдається «прослизнуть», але вони падають на Землю меншими фрагментами, ніж Чиксулуб.

Раніше вчені знайшли підтвердження так званої ударної гіпотези пізнього дріасу, згідно з якою 12800 років тому в атмосфері Землі вибухнула комета, що призвело до падіння температури на планеті.