Перший в історії поцілунок на екрані: спричинив обурення та був названий "непристойним" – відео

Відеоролик, випущений у квітні 1896 року, триває 25 секунд.

Перший поцілунок на екрані спричинив обурення, коли був випущений у квітні 1896 року.

Про це пише Книга рекордів Гіннеса.

У фільмі "Поцілунок" (The Kiss) знялися Мей Ірвін (Канада) у ролі вдови Джонс та Джон С. Райс (США) у ролі Біллі Байкса, які відтворили поцілунок, яким вони поділилися у мюзиклі "Вдова Джонс". Але хоча актори багато разів цілувалися на сцені, багато хто просто не був готовий побачити щось подібне в кіно.

Короткий чорно-білий фільм був знятий Вільямом Гайзом для Edison Studios, що належить винахіднику Томасу Едісону, на їхній студії Black Maria (перша кіностудія) у Вест-Оринджі, штат Нью-Джерсі, США.

В описі в каталозі фільмів Edison йдеться: "Вони готуються поцілуватися, починають цілуватися і цілуються, цілуються і цілуються так, що кожного разу будинку зносить дах".

Тепер його вітають за його культурне значення, і Бібліотека Конгресу США обрала його для збереження у Національному реєстрі фільмів 1999 року.

Коли фільм уперше вийшов, його публічно засудили як шокувальний та непристойний. У відповідь Римсько-католицька церква закликала до цензури та моральної реформи, оскільки поцілунки на публіці все ще вважалися дуже табуйованими для багатьох людей Вікторії.

Повідомляється, що один критик того часу сказав: "Видовище тривалого випасу на губах одне одного було досить огидним у натуральну величину на сцені, але збільшене до гігантських розмірів і повторене тричі, це абсолютно огидно".

І кажуть, що багато газетних редакційних статей того часу закликали поліцію до дій у місцях показу фільму. Суперечності навколо фільму не вплинули на популярність Гайзе, котрий продовжив додавати сотні титрів до свого імені.

То був не перший фільм-рекордсмен, створений Едісоном. Роком раніше, 1895-го, в лабораторіях Едісона був створений перший кадр з використанням спецефектів – німий хвилинний фільм під назвою "Смертниця Марії, королеви Шотландії".

У ньому використовувалося покадрове знімання, щоб створити враження обезголовлення, і на той час це було настільки переконливо, що деякі глядачі справді повірили, що акторка віддала своє життя заради фільму.