УЄФА, гравці, головна команда. Хто винен у вильоті футбольної збірної України з Олімпіади-2024

Україна завершила свій виступ на Олімпійських Іграх. У групі з Аргентиною, Марокко й Іраком нам не вдалося забрати другу сходинку. Вплинуло на це кілька факторів і всі вони смішні та серйозні водночас. OBOZ.UA намагається розібратися в головних причинах провалу команди на турнірі.

Українська команда повторювала одні й ті ж проблеми

Іракська збірна куражилася та дотисла нас через пенальті та персональний тиск на Таловєрова. Марокканці майже досягли результату із тим же пенальті та за рахунок більшості - нам пощастило провести переможну атаку без офсайду на останніх секундах. А от аргентинська молодь світила технікою, розриваючи наш захист м’якими закиданнями чи неочікуваними розрізними передачами. То чому ж було так нервово?

За підсумками групового етапу можна виділити, що олімпійська збірна багато в чому повторювала долю головної збірної. Та ж ситуація у групі, схожі результати, останній матч квартету проти фаворита групи (де команда ненадовго зібралася). Таке враження, що нашим футболістам взагалі не можна публічно щось коментувати до ігор - той же Зінченко обіцяв ледь не фінал Євро, а на ОІ вся команда чекала Мессі. Тренерський штаб, звісно, розібрав латиноамериканського суперника по кісточках, однак все одно було дуже складно проти наддосвідчених Альвареса й Отаменді.

Українці давали вигравати підбір і другу зону, а у вирішальному матчі проти Аргентини захист взагалі провалювався вщент, особливо проти нападника "Сіті". І це переслідувало нас весь турнір - той же гол проти Іраку прийшов, коли Ясіму дали забагато простору біля нашого карного, а Рубчинський пішов у невиправданий підкат. Ну а ще українці катастрофічно грали після 60-ї хвилини. Із чим це пов’язано пояснити важко, наче футболісти розуміють, що матч іде мінімум 90. Добивав пресинг на захисні лінії, який пригнічував безпомічністю та ускладненням становища оборонців.

Провал проти Аргентини

Українцям заважали емоції. Вони були другом у переможному матчі, коли вдесятьох наші футболісти змогли зібратися та встояти проти африканців, а далі забити їм в останню мить. Але коли ми пропустили від Аргентини, то почався хаос. Тренер Ротань перед грою зауважив - команда виснажена боротьбою і матч вівторка стане складним не тільки у фізичному плані. Так і сталося: було важливо виважено працювати на оборону, уважно та обережно діяти із м’ячем. Цього майже не було.

Тиснула і ціна помилки - вже в роздягальні гравці знали, що Марокко громить Ірак і нам потрібні тільки 3 очки. Та краще цей знак прочитала Аргентина - їх гол зробив нашу ситуацію ще складнішою. Підопічні Маскерано віддали м’яча жовто-синім, але впевненості у нас не побільшало. Гравці забули про головне прохання коуча - відштовхуватися від своєї гри. Кожен бажав проявитися індивідуально, чим українці згавили три супермоменти біля чужих воріт. Чому? Перетримували.

Але були й гарні моменти. Наприклад, добре показали себе на Олімпіаді зв’язки з одних клубів - гірники, львів’яни. Федор та Краснопір взагалі організували рятівний гол проти Марокко, хоч останній тільки доєднався до "Руха" цього літа. У захисті багато допомагав Фесюн - якби не він, то рахунок проти Марокко був би для нас програшним, а аргентинцям взагалі програли б найбільшим розгромом.

До чого тут взагалі ФІФА?

Претензія на адресу ФІФА звучить саме від клубів. На відміну від жіночих футбольних турнірів, чоловічі олімпійські змагання не включені до Міжнародного календаря матчів. Хоч існує Олімпіада, хоч ні - командам буде байдуже, адже для них немає жодного зобов’язання надати гравців-чоловіків для таких збірних.

Не забувайте і про паралельні турніри: Олімпіада в більшості випадків стартує не так далеко від Євро, Копа Америка та інших національних змагань. А ще просто зараз грають кваліфікаційні матчі єврокубків - якби "Рух" потрапив до Ліги Конференцій, то його трійка навряд поїхала б до Франції.

Найперша проблема - фарс у клубах

І ось ця претензія не дозволяє нам отримати хоч якусь передбачувану команду. Ми ще довго будемо це обговорювати, хоча проблема має вирішуватися не суспільством, а профільними організаціями українського спорту.

Олімпійська збірна банально недорахувалася тих, хто кував цю перемогу! Не було Мудрика, Бондаренка, Бражка, Ваната, Трубіна. Зрозуміло, що це одні з найбільших зірок України, але наявність хоча б одного з них додала б якості олімпійській команді. Вибирати Ротаню було настільки складно, що до заявки взяли тільки двох футболістів 23+. А ще не всі гравці прибули вчасно: деякі їхали ледь не в Ліон, на першу гру проти Іраку. Тренерському штабу просто не було коли пояснювати своє бачення тактики стартової зустрічі.

Чому клуби такі категоричні? Їх теж можна зрозуміти - в липні-серпні починається новий сезон. Їм треба розуміти, на кого розраховувати впродовж сезону. Якщо футболіст травмується на офіційному, але не внесеному до Календаря турнірі, то це рівноцінно небезпечній підніжці у дворовому футболі, в який сама людина схотіла пограти проти аматорів. А українські клуби, як ми вже зазначили, мають ще й мати в розпорядженні найсильніших гравців під час старту УПЛ та імовірних єврокубків. При чому, такою ж логікою послуговуються не тільки наші, а й європейські клуби, на кшталт "Челсі" чи "Бенфіки".

УАФ і Шевченко вже впродовж наступного року мають вирішити, який у них є вплив на клуби, щоб ті раз на 4 роки могли виділити хоча б по одному гравцю на Ігри. Коли Ротань (чи хто замість нього буде) змушений ледь не на колінах прохати надати йому футболістів - це ганьба України. Звісно, це міжнародна "традиція", однак навіть до нашої групи змогли приїхати Хакімі та Альварес. Сезон у їх клубах скоро стартує, а перед Олімпіадою обидва змогли побігати свої важливі матчі за головну збірну, щоб потім стати лідерами вже у Франції.

Україна завершила дебютний виступ на футбольній Олімпіаді. Чи була ця спроба провальною? Ні, в певні моменти наші гравці нав’язували боротьбу найсильнішим гравцям світу та вільно почувалися на м’ячі. Чи була ця спроба успішною? Ні, ми власноруч дозволили суперникам використати не такі численні моменти. До Ротаня можуть бути претензії, але вони не мають звучати як вирок - українська команда, через усі вищезгадані фактори, не була присутня на французьких полях емоційно. До 2028-го року треба не тільки відібратися на наступні Ігри, а й зробити все можливе, щоб заявка була не аварійною, а на стадіоні з’являлися футболісти, морально готові до нищівної боротьби.