GLSDB показали малу ефективність, але Пентагон про це знав ще до передачі, - Defence Express

Американські крилаті бомби GLSDB в умовах активної РЕБ продемонструвала малу ефективність на фронті в Україні. Штати цим не переймаються, чого не скажеш про країни, які замовили у них зброю.

Як пише Defence Express, хоча GLSDB мали дозволити ЗСУ атакувати цілі на відстані у 150 км, їхнє реальне практичне використання на полі бою показало їх малу ефективність. В умовах пригнічення супутникової навігації бомби демонструють зменшення точності. Це не означає, що боєприпас взагалі нікуди не влучає, але відхилення від цілі стає більшим і вже вимірюється не у 1-3 метрах, а у 30-50.

"Ця ситуація насправді має максимально зацікавити Пентагон, а не призвести лише до визнання того, що GLSDB не працює як треба. Бо хоча GLSDB не прийнята на озброєння у США, але це гібрид ракетного двигуна від M26 для HIMARS та GBU-39/B Small Diameter Bomb, яку використовують повітряні сили США. І якраз проблема в тому, що ця бомба загалом важить лише 93 кг, з яких на бойову частину припадає 36 кг (для версії SDB I GBU-39/B). Тобто мова йде навіть не про аналог ФАБ-100, а про ФАБ-50. І вона дійсно може бути ефективним боєприпасом, але коли уражає ціль зі своєю штатною точністю у 1-3 метри, - зауважують експерти.

Цю точність забезпечують супутниковою та інерціальною навігацією, а також існує версія SDB I з додавання напівактивного лазерного наведення LSDB. Однак коли йдеться про відстань у 150 км варіант підсвітити ціль лазером стає проблематичним. Водночас у Пентагоні вочевидь не сильно переймаються тим, що це якось може вплинути на бойове застосування SDB авіацією.

На думку експертів, Штати сподіваються, що тактика та доктрина компенсують цей недолік. Зокрема, доктрина полягає у тому, що збройні сили США мають досягти вирішальної тотальної переваги у повітрі. Після цього задачею авіації стає методичне забомблювання ворога, що вже є тактикою, коли комплекси РЕБ є першочерговою ціллю.

"Окрім того, у США насправді розуміють, що лише супутникова навігація не може бути унікальним рішенням. І це також чудово прослідковується на прикладі із GBU-39/B від Boeing та GBU-53/B від Raytheon, обидві є Small Diameter Bomb, але позначаються, як SDB I та SDB II. Друга версія має аналогічну вагу у 93 кг та не сильно більшу бойову частину у 48 кг, а також аналогічну дальність заточування із літаків на дальність до 110 км.А головна різниця між ними у тому, що GBU-53/B має одразу чотири системи високоточного наведення: активну радіолокаційну головку, тепловізійне та напівактивне лазерне. А інерціальна із супутниковою використовується лише у вигляді засобу навігації на маршевій ділянці. А розробляти її почали ще у 2006 році, лише не 4 роки пізніше SDB I", - пояснює Defence Express.

Таким чином GBU-53/B SDB II все одно на наявність супутникової навігації взагалі, бо у район цілі вона долетить і на інерціальній системі. Дими та аерозольні завіси також не спрацюють, бо вона має активну радіолокаційну головку, що здатна розрізняти наземні цілі. Саме ця система є основною, тоді як тепловізійна та напівактивна лазерна є допоміжними.

І саме GBU-53/B від Raytheon під назвою StormBreaker була обрана Пентагоном і у 2015 році розпочалось її обмежене виробництво та постачання до повітряних сил США. При цьому GBU-39/B від Boeing постачалась з 2006 року та вже на рівні 2012 року називалась тимчасовим рішенням до появи GBU-53.

Що відомо про GLSDB

Раніше УНІАН писав, що ЗСУ у лютому почали застосовувати по окупантах на фронті американські крилаті бомби GLSDB, однак Росія вже знайшла спосіб протидії.

OSINT-дослідник Джон Рідж також писав, що американський боєприпас GLSDB дуже погано показав себе в умовах війни в Україні.