Географія писанок: гуцульські - як життєпис, а одеські з хвилями та «коловоротом»

Розписана шкаралупа чимось нагадує вишиванку. Дивина? А насправді майстри з писанкарства стверджують, що як і кожен хрестик у вишиванці, так і кожна смужка на писанці має своє значення. Про те, в якому регіоні дотепер яйця розмальовують трояндами, а де - символами родини і чому про головні узори писанкарства Харківщини так мало відомо, читайте у матеріалі Коротко про.

Для успішного ґазди малювали баранчиків

Майстри писанкарства кажуть, що існує більше сотні традиційних українських способів розмалювати писанку. І, що цікаво, у кожному регіоні України писанки створювались по-різному. Так, схожі узори є, до прикладу, на Буковині та Поділлі, але різняться кольорами та й самі завитки трохи інші.

Почнімо наш писанковий тур із заходу України. Навіть за часів Радянського Союзу тут продовжували тихцем писати писанки.

- Зазвичай кольори місцевих писанок стримані й темні, без витребеньок, - розповідає Коротко про майстриня-писанкарка Наталія Січкар. - На самій шкаралупі зображали геометричні фігури, всілякі кривульки та спіралі, солярні знаки (місяць, зорі, сонце). Зустрічалася й свастика, що є символом життя.

На волинських писанках ще часто зображали символи води та землі (трикутники, хвилясті лінії). На Львівщині до вище згаданого візерунку додавали фігурки птахів та рослинні орнаменти, на Прикарпатті – ще й різноманітні хрести.

Львівська писанка. Фото: Музей Івана Гончара

Окремо треба згадати за Карпати. У гуцулів - свої традиції писанкарства. На тамтешніх писанках є і баранячі ріжки, олені, рослинні символи. Тобто усе, що оточувало гуцулів за життя. Узагалі, гуцульська писанка – це як намальована біографія тієї людини, якій вона призначалася. Хороший ґазда? Обов’язково на шкаралупі буде кінь чи баранець. Парубок – опора батьків? Дубове листя, свастика, безкінечники – сила, міць, здоров’я, довголіття. Дівчина на виданні? Тут очевидно: уся писанка буде заквітчаною.

Ніяких квітів та узагалі рослинних орнаментів! Це правило бойківської писанки. Бойки жили у середній частині Карпат і до сьогодні зберегли головні традиції свого етносу. В тому ж писанкарстві: яйця малювали, зазвичай, у червоний колір з лише графічними символами. Усі трикутники, риски, хрести означали або три стихії (вогонь, воду, землю), або ж сім’ю (батько, мати, дитина).

А от музей-писанка в Коломиї розписаний тамтешнім традиційним узором. На Покутті (Коломийський, Снятинський, Городенківський райони) яйце ділили на кілька частин багаточисленними лініями, використовували і рослинні орнаменти.

Ще важлива особливість карпатських узорів: усі вони мініатюрні, дрібні, на писанках немає великих квітів чи масштабних фігур. На відміну від сусідньої Буковини. У цьому регіоні малювали великі малюнки. Серед орнаментів - смужки та завитки.

Згадаймо і про Закарпаття. Там мало не в кожному селі були свої традиційні узори, які зображали на писанках. Але є й спільні: це всіляко вималюване сонце з цікавими променями, наче краплі, що нагадують одночасно і виноградну лозу.

Чорний колір як родюча земля

У північній частині країни та на Київщині більш барвисті писанки, аніж у західних регіонах. Місцеві майстрині не шкодували червоного, зеленого, жовтого кольорів. Шкаралупу розписували, ділячи це так зване полотно на кілька частин.

- Писанки північних областей одразу можна впізнати: вони заквітчані, - каже Наталія Січкар. - На орнаменті зустрічаються дзвіночки, волошки, навіть тюльпани, але найчастіше троянди. А традиційний розпис писанок Київщини – це сонце, місяць, зорі, трикутники, гілки та листя рослин.

Різноманіття узорів у Черкаській області. Фото: З книги «Писанки Черкащини»

Великодні яйця північних регіонів, наприклад, на Сумщині, цікаві своєю симетрією. Майстрині часто розділяли узор на кілька частин і так вимальовували його на шкаралупі. І рідко в орнаменті були різкі геометричні фігури, все ж частіше – плавні, хвилясті лінії.

На відміну від сусідньої Київщина, на Черкащині писанки малювали іншими узорами з великою кількістю водних знаків. Узагалі черкаські великодні яйця – це різноманітні хвильки та синій чи блакитний колір. Зрозуміло, поряд же Дніпро. Але багато й солярних знаків – приміром, схід сонця як символ нового життя.

Поділля. Всі ті ж свастики, смужки, небесні світила, рослинні мотиви, що й в інших регіонах країни. На Вінниччині, звідки родом борщ на вишні, бувало, й на писанках зображали ці ягоди. А на Хмельниччині писанки часто зафарбовували у чорний колір - як символ родючої землі. І загальна особливість подільського писанкарства - це великі, розмашисті розміри самого узору.

Важко описати орнаменти у писанкарстві східних регіонів країни. А все тому, що там українські традиції придушували та викорінювали впродовж багатьох років. Чи малювали там писанки? Звісно, ще до радянського гніту. Зазвичай зображали чіткі геометричні фігури, інколи рослинні мотиви на темних насичених кольорах.

А от на півдні країни, навпаки, писанки були яскравими. І, звісно, з узорами на морську тематику. Хвильки, «коловороти», знаки води – усе це є на писанках з Одещини, Херсонщини, Миколаївщини.

Фото

Фото

28 Квiтня14:00