Одну ногу втратив через міну, а другу обморозив, поки сім днів чекав на евакуацію: історія воїна Романа
Одну ногу втратив через міну, а другу обморозив, поки сім днів чекав на евакуацію: історія воїна Романа

Одну ногу втратив через міну, а другу обморозив, поки сім днів чекав на евакуацію: історія воїна Романа

Військовий Роман Фуштей переніс 22 операції. Він залишився без ніг. В реабілітаційному центрі щодня займається кілька годин поспіль, щоб стати на протези. Він робить усе, щоб не лише ходити, бігати та жити повноцінним життям, а й вступити до ЗВО і допомагати побратимам.

Романові 47. Він з Прикарпаття. І в нього висока ампутація обох ніг.

Незламний воїн

Крок правою та лівою ногою – він займається на брусах і намагається рухати кінцівками. Тіло Романа, наче пружина – в нього працює кожен м’яз. Від напруги руки тремтять, він відпочиває і знову береться до роботи. Більше місяця Роман проходить реабілітацію у Центрі фізичної та реабілітаційної медицини Івано-Франківської обласної лікарні.

Зараз дивляться

– На початку в нього не виходило добре виконувати цю вправу. Він не міг до кінця зрозуміти, що відбувається з його тілом, були дуже різкі, неконтрольовані рухи. Але ми вже даємо додаткову вагу. І Роман усі вправи виконує дуже наполегливо, бо він такий боєць, –  пояснює фізичний терапевт Петро Смаглій.

Він пильно наглядає за тим, що робить військовий.  Роман уже перейшов до інших вправ – з важками в руках намагається ходити вперед-назад.

– Спочатку було складно, рівновагу зовсім не тримав. Тепер все нормально. Все супер, –  каже, усміхаючись, Роман.

Тим часом медик пояснює, коли нема ніг, змінюється точка тяжіння. І людині доводиться по-новому вчитися контролювати тіло. Тому дуже багато вправ зосереджено на збереженні балансу, набутті сили корпусу та зміцненні м’язів попереку, спини та тазу.

Роман Фуштей

Перші заняття Романа тривали кілька хвилин. Тепер зі спортивними снарядами чоловік тренується годинами.

Як отримав поранення

В липні минулого року Романа мобілізували. Він пішов у військкомат знятися з обліку – у нього троє дітей, але старшій доньці виповнилося 18.  Там йому вручили повістку, більше місяця тривало навчання на полігоні, а далі у складі 419 окремого стрілецького батальйону відправили на Бахмутський напрямок. В листопаді отримав поранення.

– Ліву ступню зламав. Чи на пелюстку став. Я вже й не зрозумів. Ззаду міномети, і мене штовхнуло. І все. З ями я не міг сам вилізти. Хлопці допомагали. Відтягнули на позиції, – пригадує воїн.

З пораненням на позиції був сім днів. За мінусової температури лежав просто неба, рухатися не міг і відморозив здорову ногу.

– Холодно, морози, сніг падав, і за сім діб відморозив праву ногу, – додає поранений військовий.

І пояснює, обстріли були такі, що й тіла загиблих не могли забрати. Коли його нарешті евакуювали, медики врятувати ноги не могли – ампутували обидві. Спочатку ампутація була внизу, але ноги настільки важко гоїлися, що довелося забирати й коліна.

Підримка рідних і сила духу

Він переніс 22 операції. В лікарнях Дніпра, Вінниці та Львова провів усю зиму. На реабілітацію приїхав в Івано-Франківськ, бо мешкає у селі неподалік.

– Я подивився на ноги і, може, були якісь розчарування. А потім що? Нічого не зміниш. Треба працювати, – каже Роман. – Підтримка важлива. Підтримують мене і діти, і дружина, і батьки. Брати. Друзі приходять сюди, побратими приїжджали, як були у відпустці. Це надихає.

А Роман своїм прикладом надихає не лише інших поранених, а й реабілітологів, які ним опікуються. А це ціла команда, бо заняття проводять фізичні терапевти, ерготерапевти та психологи. Роман займається упродовж місяця і вже має неабиякі результати.

Військового оглядали протезисти, здивовані його міцністю і працюють над виготовленням тимчасових протезів.

– Я мотивацію шукаю в пацієнті. Коли я бачу результат, коли я бачу в пацієнта бажання, мені хочеться з ним працювати, хочеться йому помогти, –  пояснює  фізичний терапевт Петро Смаглій.

Саме він щодня працює з військовим. І каже, що Роман дуже хороший пацієнт, він відповідально до всього ставиться, має бажання займатися. В нього є цілі.

Роман мріє повноцінно жити, бігати, грати у футбол. Він закликає поранених не падати духом. Хоче освоїти не лише протези, а й нову професію – мріє навчатися в юридичній академії., стати правником та допомагати побратимам у вирішенні різних питань.

Теги за темою
Івано-Франківськ
Джерело матеріала
loader