"Зависання у смартфоні" не таке деструктивне, як багато хто вважає – The Guardian

Смартфони з кожним роком стають все більш важливими елементами нашого життя, підвищуючи рівень тривоги щодо їхньої потенційної шкоди. Відповіді на одні з найтривожніших питань на цю тему дає професор психології Піт Етчеллс з Університету Бат-Спа у статті для The Guardian.

Чи варто турбуватися про екранний час?

"Екранний час" - досить розмите поняття, тому турбуватися щодо нього не варто. Кількість часу, яке ми витрачаємо на ті чи інші екранні технології, насправді мало що говорить про те, що саме ми робимо в цей час, про якість споживаного нами контенту, про те, чому ми його споживаємо, або про контекст, у якому ми його використовуємо. Якби ми зосередилися на цих речах, а не просто на тому, як часто ми користуємося екранами, ми могли б краще зрозуміти, в чому полягають переваги і ризики.

Чи залежимо ми від своїх смартфонів?

Ми багато говоримо про різні види цифрової "залежності": від смартфонів, інтернету, соціальних мереж тощо. Жодне з них не є офіційним клінічним розладом, тому в медичному сенсі – ні, ви не залежите від свого смартфона. Однак ми часто використовуємо слово "залежність" у неклінічному, повсякденному розумінні, коли насправді маємо на увазі, що нам дійсно щось подобається, але, можливо, ми приділяємо цьому надто багато часу.

Невже екрани зіпсували нашу увагу?

Ходять чутки про те, що наша концентрація уваги зараз приблизно на секунду коротша, ніж у золотої рибки, і винні у цьому цифрові технології. Однак, це не відповідає дійсності: наша тривалість уваги не скорочується. Як і багато інших побоювань з приводу екранів, це занепокоєння виникло через неправильне розуміння того, що така увага.

У науково-популярній літературі його часто надто спрощено представляють як прожектор, який ми можемо переміщати, щоб зосередитися на важливих чи цікавих завданнях. Однак нам дуже складно перемикати увагу з одного завдання на інше, і тому, оскільки наші смартфони можуть так відволікати – кожне повідомлення пікає як сирена, закликаючи нас перевірити свої соціальні мережі, – ми втрачаємо увагу на важливіших для нас речах.

Екрани - лише одна з частин нашої екосистеми уваги: іноді вони можуть позитивно впливати, іноді - негативне, але це залежить від безлічі інших факторів, що оточують нас.

Чому вважається, що зависання у смартфонах не приносить реальної користі?

Кожен з нас мав ситуації, коли ми надто багато часу витрачали на бездумний скролінг контенту. Ми бачимо, як всі довкола сидять у своїх телефонах, не звертаючи уваги на навколишню реальність, і це здається неправильним. Тому цілком зрозуміло, що коли хтось заявляє, що екрани за своєю суттю є шкідливими для нас, ми легко погоджуємося з цим.

Але насправді все набагато складніше. У засобах масової інформації нам неодноразово розповідають вкрай негативні історії про вплив екранів, що змінює наше ставлення до них та, у свою чергу, накладає відбиток на наш особистий досвід. Згодом ми починаємо погано ставитися до власного використання техніки (і взагалі негативно сприймати її) не тому, що вона справді шкідлива для нас, а тому, що так кажуть інші, і це сприймається без належної критики.

Тобто турбуватися нема про що?

Зовсім ні. Існують цілком реальні проблеми, пов'язані з тим, як розробляються та впроваджуються нові цифрові технології, і найчастіше ці процеси відхиляються від соціальної відповідальності.

Якщо ми зможемо вести більш раціональні та засновані на фактах дискусії про смартфони, про баланс між користю та ризиком, то це допоможе надати більш ефективний тиск на індустрію, щоб досягти значних змін.

Нам потрібні якісніші дослідження, які б поєднували галузеві дані з відповідною теорією та об'єктивними даними, отриманими від окремих користувачів.

Нам потрібно ставити глибші питання, а саме в чому полягають переваги нашого власного використання смартфона, а де є речі, які ми хотіли б змінити, і як це зробити якнайкраще.