5 фактів про українську кар'єру Луческу: «сексист», який прощав бразильцям пияцтво

Після поразки 3 листопада київського "Динамо" від донецького "Шахтаря" головний тренер столичної команди 78-річний Мірча Луческу подав у відставку. Подія для українського футболу знакова – надто багато у нас пов'язано з «Містером», або «Променем», або «Дідом» – як тільки не називали його фанати за 15 років роботи в Україні. 12 із них пройшли у «Шахтарі», ще 3 - у «Динамо». Ціла епоха. Ми вирішили згадати деякі її моменти.

Особливі стосунки із Ахметовим

Українська кар'єра румунського тренера у «Шахтарі» могла розпочатися раніше. У січні 2002 року спортивних журналістів зібрали на пресконференцію, де всі чекали на подання нового головного тренера. Інтрига була в тому, що ніхто не знав – хто ця людина. І багато хто здивувався, коли Рінат Ахметов представив усім італійця Невіо Скалу, адже в місті був помічений модніший і перспективніший на той момент Мірча Луческу. Виявилося, що переговори йшли, але в той момент щось не склалося. Чи не домовилися.

Ахметов, який дуже хотів отримати саме Мірчу, домігся свого в 2004 році. І всі роки роботи Містера у команді довіряв йому безмежно. Навіть коли у 2008 році у грі був катастрофічний спад і фанати вивісили банер з написом румунською: «Мирча, в Італії твій будинок би вже згорів. Не зловживайте українською гостинністю», Ахметов не здригнувся.

Як доказ вірно зробленої ставки – виграш «Шахтарем» Кубка УЄФА у 2009 році. А у 2012-му, коли Мірча потрапив у ДТП у Румунії, президент клубу прилітав до Бухареста відвідати тренера і навіть пропонував йому для повернення особистий літак. Неформальний вчинок Ахметова - свідчення того, як багато для нього значив Мірча. Збоку здавалося, що стосунки тренера та президента не просто робочі, скоріше – дружні. Що рідкість у великому футболі.

Проте вже 2021 року, за словами Луческу, «гірники» відкинули його пропозицію повернутися та очолити клуб абсолютно безкоштовно. Чому? Невідомо, і в Ахметова це не коментували. А Луческу таки повернувся в Україну, лише до табору непримиренних ворогів донеччан – «динамівців».

Лінгвістичний хитрун

Мірча - відомий поліглот. Він вільно спілкується 7 мовами (румунська, англійська, португальська, іспанська, італійська, французька, російська). Але на початку української кар'єри на пресконференціях він все одно вважав за краще користуватися послугами перекладачів. Почувши запитання, він ще отримував додаткові кілька секунд на "подумати" (поки помічник перекладав). Маленька хитрість. Щоправда, не обходилося без казусів. Іноді перекладачів брали «зі сторони», і вони не завжди правильно передавали зміст. Луческу зазвичай терпів і відповідав по-своєму. Але, бувало, міг розлютитися і при журналістах відчитати «тлумача» за понівечений зміст переведеного питання.

Квіти для арбітра

У 2016 році Луческу звинуватили у сексизмі. Після матчу «Шахтар» - «Зоря» (до речі, програний «гірниками») він підніс на прем'єр-лізі Катерині Монзуль, що дебютувала як головний арбітр поєдинку, букет білих троянд. І тут понеслося… У чому тільки не звинувачувала преса Містера: від передбачуваного прояву ґендерної нерівності до абсурду – спроби «задобрити суддю на майбутнє». Пікантність ситуації додавало й те, що тренер славився своєю постійною критикою суддів, їм діставалося чи не після кожного матчу. А тут такий несподіваний поворот...

Критика Луческу не збентежила, надалі він регулярно обдаровував жінок-суддів букетами. Як вони на це реагували? Спілкуватися з пресою арбітрам не можна за контрактом, але судячи з задоволеного виразу обличчя тієї ж Монзуль, їй така увага була приємна.

Улюбленці на особливому становищі

Чи були у румунського фахівця футболісти, яким він приділяв особливу увагу? Так, як і у будь-якого тренера. Їх він не лише окремо опікував, а іноді прощав, здається, неприпустимі речі. Франселіно Матузалем – один із лідерів «Шахтаря» першого десятиліття століття. У Донецьку його обожнювали, що не завадило бразильцеві буквально втекти з команди. Цьому гравцю Луческу готовий був пробачити багато чого.

- Матузалем настільки талановитий, що він зі своєю технікою і п'яний тренувався... Ну, як п'яний. Іноді було видно, що людина вчора ніч провела не вдома. Але він і в такому стані виходив, і його техніка дозволяла триматися на рівні, - згадував Олексій Бєлік, колишній нападник "Шахтаря".

Мірча заплющував на це очі. Спеціалісти, які були в пулі команди, говорили, що сам тренер цілком нормально ставився до випитого келиха вина, але попереджав - робіть це не афішуючи, щоб футболістів не дратувати.

Інший протеже – ще один талановитий бразилець Дуглас Коста. Цей взагалі мало не кинувся на тренера з кулаками в роздягальні, настільки болісно сприйняв критику на свою адресу. Втім, був прощений і в результаті проданий до «Баварії» за 30 мільйонів євро.

Були й інші прояви уваги. Наприклад, Генріха Мхітаряна Луческу не відпускав від себе ні на крок. Окремо працював із ним на тренуваннях, розмовляв тет-а-тет більше, ніж з іншими, навіть із пресою забороняв спілкуватися. Наука, очевидно, пішла на користь. Сьогодні вірменський півзахисник – ключовий гравець італійської «Роми».

Зворушлива пам'ять

У дебютний сезон у «Шахтарі» Луческу керував грою «гірників» у тандемі з Віктором Прокопенком, спортивним директором «Шахтаря». Співпраця вийшла плідною, але на цьому не закінчилася, продовжилася і після того, як Віктор Євгенович зайнявся своїми прямими обов'язками. Коли ж у 2007 році Прокопенка не стало, Мірча ввів у «Шахтарі» традицію. У кожний приїзд команди до Одеси вона вирушала до могили тренера. Згадати, покласти квіти. Щороку букет від Луческу привозили сюди на річницю смерті Прокопенка. Це ніколи не було піаром для Містера. Так він бачить так розставляє життєві пріоритети. Та й на прощальній пресконференції, де Луческу заявив про свою відставку, останні його слова були присвячені Артему Франкову, який пішов у світ інший.