Воля або смерть – гасло, яке символізує нескореність та непохитність духу всіх українців. І саме тому це гасло стало життєвим принципом для 31-річного Володимира Рудковського з Рівненщини. На жаль, війна позбавила його частини стопи, але не віри в честь і перемогу України.
Все свідоме життя чоловік займається доброчинністю та популяризацією спорту. На початку повномасштабного вторгнення він працює у прес-службі сарнської міськради та волонтерить. Але згодом розуміє, що цього замало та йде у військкомат.
За кілька днів перед поїздкою на фронт Володимир стає батьком. Перші місяці життя донечки бачить її лише через екран телефону – у коротких перервах між боями на Запорізькому напрямку.
Під час одного з штурмів Володимир втрачає частину стопи, рятуючи пораненого товариша. Але навіть у цій важкій ситуації він не втрачає гумору. Розповідає, як подивився на свою ногу та подумав про майбутній протез.
Після ампутації кінцівки захисник відновлюється в Національному реабілітаційному центрі Незламні та відвідує не лише обов’язкові заняття, а й усі додаткові.
– Нам, пораненим надають круту допомогу: і фізичну, і психологічну. Зранку до ночі з нами займаються. В мене перші дні реабілітації були розписаний з девятої ранку до пятої вечора. І вже за два тижні я почувався наче з двома ногами, – розповідає Володимир.
Нині чоловік вже отримав сучасний функціональний протез та знову вчиться ходити. Поруч з ним завжди дружина і донечка, які тимчасово переїхали до Львова – ближче до свого захисника.
Джерело і фото: