Путін ризикує втратити “залізну хватку” влади. Наступні 24 години мають вирішальне значення — CNN

“Найманець-франкенштейн”, якого російська еліта створила для брудної роботи, обернувся проти своїх господарів.

Такого просто не буває у Росії Владіміра Путіна. Особливо публічно. Російський президент зіштовхнувся з найсерйознішою загрозою його владі за всі 23 роки, що він керує ядерною державою. І приголомшливо бачити, як за одну ніч руйнується той шар тотального контролю, який він підтримував увесь цей час. Про це пише CNN.

Це було і неминуче, і неможливо. Неминуче, оскільки невміле ведення війни означало, що тільки така однорідно закрита і несприйнятлива до критики система, як Кремль, може пережити таку жахливу авантюру. І неможливо, оскільки критики Путіна просто зникають, або випадають з вікон, або отруюються. Проте зараз п’яту за чисельністю армію у світі чекають вихідні, коли братовбивство, направлення зброї на товаришів, єдине, що може врятувати московську еліту від краху.

Усі настільки звикли вважати Путіна майстерним тактиком, що перші залпи непокори ватажка "Вагнера" Євгєнія Прігожина часом оцінювалися як хитрий маневр - спроба Путіна тримати своїх генералів у напрузі за допомогою вірного поплічника, який виступає в ролі їхнього відвертого критика. Але те, що ми бачимо сьогодні - коли Путін змушений визнати, що Ростов-на-Дону, його головний військовий центр, вийшов з-під його контролю - ставить під сумнів будь-яку ідею про те, що цим керував Кремль.

Однак, цілком імовірно, що підрозділи “Вагнера” планували щось із цього протягом певного часу. Виправдання для цього повстання з'явилося дуже швидко і спонтанно - авіаудар по табору вагнерівців, який російське Міністерство оборони заперечує, з'явився через кілька годин після заяв Прігожина про війну.

Він частково сказав правду про невдалий початок війни: Росії не загрожував напад НАТО, а росіян не переслідували. Єдиний обман, якого він дотримувався, полягав у тому, що за планом вторгнення стояло російське вище керівництво, а не сам Путін. Сили “Вагнера” дуже швидко зібралися і просунулися до Ростова. Це важко зробити спонтанно за один день.

Можливо, Пригожин мріяв, що зможе підштовхнути Путіна до зміни керівництва Міністерства оборони, яке глава Вагнера публічно критикував місяцями. Але звернення Путіна в суботу, 24 червня, вранці знищило цю перспективу. Тепер перед російською елітою стоїть екзистенційний вибір - між розхитаним режимом президента і темним, “найманцем-франкенштейном”, якого вона створила для виконання брудної роботи, і який обернувся проти своїх господарів.

Для російських військових це також момент прозріння. Кілька років тому м'яка критика з боку Прігожина призвела б до того, що елітний спецназ випровадив би його геть. Але зараз ватажок вагнерівців вільно розгулює, відкрито демонструючи, що збирається рухатися до Москви. Де спецназ ФСБ? Винищені війною, чи не бажають боротися проти своїх озброєних і досвідчених товаришів з “Вагнера”?

Не вперше цієї весни можна побачити, що Москва виглядає слабкою. Атака безпілотників на Кремль у травні, мабуть, змусила еліту з оточення Путіна замислитися над тим, чому оборона столиці виявилася такою слабкою. Через кілька днів елітні заміські будинки стали мішенню для ще більшої кількості безпілотників. Серед російських багатіїв останні події знімуть будь-які питання про те, чи варто їм сумніватися у владі Путіна. 

Ці події, ймовірно, змінять хід війни на користь Києва. Але повстання рідко закінчуються в Росії, чи деінде, з тими результатами, яких вони прагнули досягти. Повалення царя Миколи II у 1917 році в Росії обернулося більшовицькою революцією, Леніним, а потім і Радянською імперією.     

Не обов'язково, що за цим прийде покращення. Прігожин може не перемогти, а основи кремлівського контролю ризикують не зруйнуватися. Але ослаблений Путін може робити ірраціональні речі, щоб довести свою силу. Він може виявитися нездатним прийняти логіку поразки в найближчі місяці на фронтах в Україні, а також не усвідомлювати глибину невдоволення у власних збройних силах і не мати належного контролю над їхніми діями. Позиція Росії як відповідальної ядерної держави ґрунтується на стабільності у верхівці.

Багато чого ризикує піти не так. Але неможливо уявити, що з цього моменту путінський режим коли-небудь повернеться до своїх попередніх висот контролю. І неминуче, що попереду ще більше потрясінь і змін, вважає CNN.

Чи є протистояння вагнерівців із військовими, Прігожина з Шойгу та губернаторами початком російської смути? Про це — у статті Володимира Кравченка "Провісник російської смути: навіщо Прігожину протистояння всередині еліти?".