7-річна гімнастка, яка втратила ніжку: Щодня доводжу собі, що немає нічого неможливого

Нещодавно 7-річна українська гімнастка Олександра Паскаль, яка втратила ногу внаслідок ракетного удару, повернулась до спорту і вже виграла свої перші змагання. А ще закінчила перший клас Чорноморського ліцею №6 (м. Чорноморськ, Одеська область). І поступово її життя налагоджується.

Олександра втратила ногу торік, коли 16 травня російські війська нанесли ракетний удар по базі відпочинку у Білгород-Дністровському районі. Той обстріл стався о 9-й годині ранку, в будинку перебувала вся родина. Тоді 4 людей отримали травми, але найбільше дісталось маленькій Олександрі - відкритий перелом руки, травма голови, перелом чотирьох ребер, множинні осколкові поранення. Плита перекриття впала дитині на ніжку і роздробила всі кістки.

15 днів дівчинка знаходилась у медикаментозній комі. Лікарі робили все, що від них залежало, але врятувати ногу так і не змогли.

Олександра довгий час лікувалась в Україні, перенесла операцію на руці, потім проходила реабілітацію в Австрії. Там же отримала біонічний протез, який опанувала за 4 місяці. І тепер, після повернення в Україну, після всіх труднощів, що випали на її дитячу долю, пішла до залу, повернулась до художньої гімнастики і вже виграє змагання.

KP.UA поспілкувалися з дівчинкою. Зваженість суджень та "дорослість" відповідей 7-річної дитини дивують і захоплюють.

Мріє стати тренером з художньої гімнастики

- Олександро, чому ти обрала саме художню гімнастику? І чи є для тебе у гімнастиці кумири, на кого хотілося б бути схожою?

- Художня гімнастика мені подобається тому, що це дуже сильний та яскравий вид спорту. Хочу бути схожа на свого тренера Інгу Валеріївну Ковальчук.

Дуже вболіваю за нашу збірну команду. Вірю, що наші дівчата переможуть на Олімпійських іграх у Парижі.

- Що тобі допомогло відновитись від травм і повернутись до спорту? Звідки така вражаюча сила волі і духу? 

- Бажання жити повноцінним життям. Коли лікарі мені дозволили повернутися до тренувань, я дуже переживала, чи зможу займатися цим видом спорту. А завдяки моєму тренеру в мене все вийшло - Інга Валеріївна постійно підтримує мене та надає впевненості.

- Як пройшли перші змагання?

- Це було дуже круто, мені сподобалось виступати та ділитися своїми результатами. Я кожен день доводжу собі, що немає нічого неможливого. Дуже хочу й далі займатися художньою гімнастикою, брати участь у змаганнях та досягати успіхів.

- Про що мрієш?

- Мрію стати тренером з художньої гімнастики.

Коментар тренера

Не жаліти, а підтримувати

- Коли мені повідомили про те, що трапилося з Олександрою, сльози котилися з очей - я ж іще вчора бачила її, а зараз вона в комі з жахливим діагнозом не те що для спортсмена, а й звичайної людини, - говорить тренер дівчинки Інга Ковальчук. - Та менше ніж за рік Олександра повернулась до залу з бажанням займатись художньою гімнастикою далі. Це вразило всіх. І коли я побачила її – таку впевнену, з сяючими очима, то зрозуміла: зараз, як ніколи, ми повиннi не жаліти, а всіляко підтримувати її.

Дівчинка повернулась до спорту з бажанням змагатись і перемагати. І вона це робить.

- Я чітко розуміла, що фізичний розвиток Олександри буде знаходиться в прямій залежності від рівня її рухової активності в залі. Тому близький до нормального руховий режим на тренуваннях Саші буде створювати умови, необхідні для правильного розвитку опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, психіки і в майбутньому - повноцінної участі Олександри в суспільно-корисній діяльності. Але ж у Олександри була мрія: вона дуже хотіла брати участь в змаганнях та перемагати, - каже тренер дівчинки. - Олександра, перемагаючи біль і фізичне обмеження, втому і труднощі, кожен день доводить, що немає нічого неможливого. В неї є воля і віра в свою перемогу – це те, що рухає нас вперед і чим ми пишаємося, коли стоїмо на п’єдесталі переможців під гімн нашої країни. 

В тему

«Твій характер – справжнє натхнення для всіх нас»

Сила духу Олександри Паскаль вразила президента Міжнародної федерації гімнастики та члена Міжнародного олімпійського комітету Морінарі Ватанабе. Він написав листа 7-річній гімнастці.

Ось зміст листа:

«Міс Олександрі Паскаль.

Дорога Олександро, я дізнався, що ти вже повернулась до тренувань. Користуючись нагодою, хочу висловити тобі мої найтепліші слова підтримки з цього приводу. Твій характер – справжнє натхнення для всіх нас, і я бажаю тобі великих досягнень у кар’єрі.

Сподіваюсь на скору зустріч на змаганнях.

З найкращими побажаннями».