П’єса «Я, війна і пластикова граната» написана від початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року та є фіналістом міжнародного драматургічного конкурсу «Аврора» (м.
Бдигощ, Польща).
4 із 7 текстів увійшли до Антологія-24 від Parade-fest.
Сценічні читання п’єси відбулися в Києві, Льовові, Ужгороді, Празі.
Окремі новели були поставлені в Харкові та Амстердамі.
У Театрі на Печерську вперше будуть інсценізовані майже всі новели.
«Жодна з цих новел не є документальною в прямому сенсі.
Наприклад, у першій новелі я відштовхувалася від свого досвіду і досвіду моїх найближчих знайомих сімейних пар у Львові.
Тому мені було найлегше його написати, бо я прямо була в цій ситуації.
Хоча я не хотіла б, щоб героїв асоціювали зі мною та моїм чоловіком, це все ж таки художня побудова, — говорить авторка п’єси Ніна Захоженко.
— Багато з цих новел відштовхувавился від новин, від фейсбук-історій.
Наприклад, від історій про харківське метро.
Про те, як люди живуть у ньому, не виходячи назовні.
У тому числі діти, які починають деградувати.
Мене все непокоїло, чому їх не вивозять.
Можна ж евакуюватись.
І я почала досліджувати оцей психологічний феномен прихистку.
Коли ти ніби знайшов безпечне місце і вже не хочеш його покидати.
Хоча в тебе є купа варіантів.
Ти психологічно замикаєшся.
Про дідуся (новела “Корінний” — прим.
ред.) теж із новин.
Час від часу у війні в Україні гинули люди, які стали жертвами Голокосту.
І от Голокост вони пережили, а цю війну — ні».
«Я, війна та пластикова граната» — це вистава-антологія.
Герої вистави — наші співвітчизники, які по-своєму намагаються адаптуватись до нової, воєнної реальності.
«На всіх нас випливає війна.
І авторка взяла епізоди про людей, які безпосередньо не беруть участі у війні, але реагують на неї по-різному.
Все це —краплини духу народу, духу нації, духу супротиву.
Він не тільки в прямому здійснєнні, не тільки на фронті.
Для всіх людей.
Це важливо тут, — говорить керівник постановки, директор-художній керівник Театру на Печерську Олександр Крижанівський.
— Сподіваюся, що цю виставу зможуть побачити у країнах Європи, які нам співчувають.
Тому що цей контакт на рівні театру, на рівні емоцій лишається у людині, і людина більше розуміє, що відбувається насправді».
Кожен із героїв вистави поставлений перед вибором: поїхати або залишитися, боротися або переховуватись, рятувати себе чи допомогти ближньому.
Це історії з тилу: з глибин харківського метро, з блокпостів спальних районів столиці, з окупованих передмість, з телеграм-чатів та розмов із померлими.
Це історії про любов і ревнощі, про турботу і безпомічність, про розгубленість і надію на те, що «у цьому новому світі, в якому ми опинилися, теж можна грати у футбол, їсти персики і посміхатися».
Чому важливо говорити про переживання війни у театрі? По-перше, це діє терапевтично, бо коли ти переживаєш якусь ситуацію, вона тебе полишає і тобі стає легше.
А по-друге — багато речей осмислюються.
Тобто ти це відчуваєш, але осмислити, сформулювати не можеш.
І знову-таки функція театру в тому, аби цю річ сформулювати.
Сформулювати не просто як слова, а як емоційний образ.
Тоді людина розуміє, що з нею відбулося, і колективний досвід стає власним.
Прем’єра вистави відбудеться 21 жовтня о 18:00 та 22 жовтня о 17:00 на сцені Київського академічного театру на Печерську (вул.
Немировича-Данченка, 5).
Режисер вистави — актор, режисер, заслужений артист України Ігор Рубашкін.
У виставі задіяні актори Григорій Бакланов, Ігор Рубашкін, Ольга Ціцілінська, Юрій Вутянов, Руслан Сокольник, Кароліна Мруга, Анна Романова, Григорій Наумов.
Проєкт реалізується за підтримки Goethe-Institute в Україні.
Читайте також.
Зібрали мільйон на ЗСУ й не збираються зупинятися: Курені продовжують серію благодійних зустрічей.
THE HARDKISS дасть концерти у Туреччині на підтримку українських дітей.