Верховний суд заборонив ще одну партію

23 вересня Верховний суд частково задовольнив апеляційну скаргу партії «Соціалісти» та скасував рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду про заборону партії.

Разом з тим Верховний суд ухвалив нове рішення про заборону «Соціалістів», яке по суті аналогічне рішенню суду першої інстанції, але ґрунтується на додаткових матеріалах, наданих сторонами під час розгляду апеляційної скарги.

Про це інформує «Чесно».

Рішення Верховного суду остаточне й не підлягає оскарженню.

Раніше Верховний суд розглянув апеляційні скарги «Партії Шарія» та «Опозиційної платформи – За життя» і в обох випадках залишив рішення суду першої інстанції про заборону цих партій в силі.

Партія «Соціалісти» створена у 2014 році Василем Цушком, колишнім керівником Антимонопольного комітету (2010–2014), який в уряді Азарова був міністром економіки (2010), а в уряді Януковича – міністром МВС (2006–2017).

На посту керівника партії Цушка у 2016 році замінив Леонід Кожара – ексміністр закордонних справ уряду Азарова (2012–2014) й депутат кількох скликань від Партії регіонів.

Власне, доводи Міністерства юстиції та СБУ на користь заборони партії значною мірою стосувалися дій та висловлювань Цушка і Кожари.

Аргументуючи необхідність заборони партії, Мінюст із посиланням на матеріали СБУ вказував, що Василь Цушко причетний до підписання Харківських угод, що сприяло підриву державної безпеки.

Хоч підписання Харківських угод і відбулося за чотири роки до створення партії «Соціалісти», а кримінальні провадження за цим фактом було відкрито лише у 2022 році, у Мінюсті роблять висновок, що, обравши Цушка керівником, партія таким чином підтримала його попередні дії.

Також у Мінюсті апелювали до висловлювань Леоніда Кожари 2015–2020 років, в яких той стверджував, що Євромайдан був організований і профінансований Заходом, заперечував і замовчував роль РФ у розв’язуванні та веденні бойових дій на сході України, стверджував, що там воюють лише місцеві мешканці тощо.

Оскільки партія не засудила висловлювання Кожари і навіть збиралася висувати його кандидатом у президенти, то в партії «Соціалісти», згідно із доводами Мінюсту та СБУ, поділяли його погляди.

Чинний голова партії «Соціалісти» Євген Анопрієнко, який особисто брав участь у судовому засіданні, «парирував» такі аргументи Мінюсту тим, що Кожара висловлювався від власного імені та фігурував у медіа як ексміністр закордонних справ, а не представник партії (насправді принаймні у частині випадків Кожару одночасно позиціонували і як ексміністра, і як заступника голови партії «Соціалісти», – ред.).

Також Анопрієнко наголошував на тому, що частина висловлювань Кожари, використаних Мінюстом, були озвучені вже після того, як він склав повноваження голови та написав заяву на вихід із партії.

Разом з тим значна частина доводів Мінюсту та СБУ стосуються самого Євгена Анопрієнка, а саме його зв’язків з ексголовою адміністрації Януковича Андрієм Клюєвим.

Згідно з матеріалами СБУ, діяльність керівника «Соціалістів» Євгена Анопрієнка підпорядкована Клюєву, який є «функціонером» «Комітету порятунку України», який, за даними СБУ, координується урядом РФ.

Заслухавши сторони, Верховний суд ухвалив нове рішення про заборону партії, яке є остаточним та не підлягає оскарженню (у партії ще є можливість звернутися до ЄСПЛ).

Восьмий апеляційний адміністративний суд вже у червні-липні розглянув ці позови та у всіх випадках прийняв рішення про заборону цих партій.

Серед найвідоміших партій, які потрапили під заборону, парламентська ОПЗЖ, «Партія Шарія», «Наші» (Євгеній Мураєв), «Опозиційний блок», Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Прогресивна соціалістична партія України (Наталія Вітренко).

Разом з тим щонайменше сім партій оскаржили рішення про свою заборону і звернулися з апеляційними скаргами до Верховного суду.

Наразі «Партія Шарія» і ОПЗЖ остаточно заборонені, хоча все ще можуть звернутися з позовами до ЄСПЛ.

Наступного тижня Верховний суд розглядатиме апеляційні скарги Прогресивної соціалістичної партії України та «Союзу лівих сил».

Конфіскація майна проросійських партій: що отримає держава?.

Прізвища, які треба закарбувати у нашій політичній пам’яті.