Чому Стамбульський формат не замінить Нормандський

Туреччина готова бути посередником у конфлікті Росії та України, про що заявив президент країни Реджеп Ердоган. Однак ідея такого посередництва хоч і цікава, але навряд буде реалізована.

По-перше, цей формат не дієвий. Новий формат і посередники — це спроби хоч якось оновити переговорний процес, який очевидно зайшов у глухий кут ще на початку року. Але по факту це суттєво не вплине на позиції сторін щодо конфлікту. На мою думку, проблема у врегулюванні конфлікту між Україною й Росією не у форматах переговорів чи посередниках, а в тому, що в нас різні позиції по конфлікту, діаметрально протилежні. Відповідно, я не бачу, чим Туреччина може допомогти в плані змісту.

Туреччина має дуже чіткий інтерес в українському напрямку. Він пов’язаний з посиленням їхнього впливу на окупований Крим зі збереженням тісних зв’язків із кримськотатарською громадою

По-друге, цей формат неможливий через позицію учасників – Росія і європейські партнери будуть проти. У першу чергу, проти Росія, про що в МЗС РФ вже заявили 1 грудня. Це не дивно, адже росіянам не потрібно втягнення Туреччини, ще однієї сторони, у процеси, які вони вважають своїми. Тобто їм дуже комфортно спілкуватися з європейцями, і в них уже напрацьовані з ними певні тези ще з 2015 року, тому Туреччина тут узагалі не в тему.

Крім того, Росія вважає Туреччину суперницею в деяких питаннях, між ними не прості стосунки, навіть доволі складні. Хоча вони дійсно мають досвід співпраці на кризових майданчиках, але Росія дуже ревниво ставиться до спроб Туреччини втягнутися у політичні процеси України, оскільки Росія вважає, що це їхня територія, і Туреччина тут не має бути присутньою. Так само ставляться до цього і європейські партнери, з якими в Туреччини теж не дуже хороші стосунки.

Щодо цілей. Ердоган виступав не для того, щоб зробити цю конкретну заяву, він її озвучив у контексті. Я думаю, що це відображає логічне бажання Туреччини бути учасницею регіональних політичних процесів, тому що вони вважають себе регіональною наддержавою, з якою мають рахуватися. Відповідно те, що відбувається навколо України, теж їх стосується.

Але треба розуміти, що Туреччина має дуже чіткий інтерес в українському напрямку. Він пов’язаний з посиленням їхнього впливу на окупований Крим зі збереженням тісних зв’язків із кримськотатарською громадою, а також своєю експансією на український ринок через особливу військову співпрацю. Тобто у них є дуже чіткий свій національний інтерес, який вони переслідують. Входження у різні процеси, на різні кризові майданчики, посилює вплив і вагу Туреччини на міжнародній арені. Тому, з погляду їхньої зовнішньої політики, це все дуже логічно.

Інша справа, повторюсь, що таке посередництво не потрібне ні європейцям, ні росіянам, ні, чесно кажучи, нам. Наприклад, нас можуть не влаштувати мирні пропозиції Туреччини, адже вони можуть бути співзвучні з ініціативами Росії (зважаючи на досвід співпраці цих країн)… Тобто глобально таке посередництво не розв’яже ті питання, які перед нами стоять і які ми намагаємося врегулювати.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики аналітичного центру "Український інститут майбутнього"