Після тривалої реабілітації знову пішов на фронт. Згадаймо матроса Сергія Ткача

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Сергія Ткача.

24 вересня 2024 року у лікарні Миколаєва від отриманих важких поранень помер захисник України, матрос Сергій Ткач. Про це повідомила Гайворонська міська рада. 

Сергій Ткач народився 31 жовтня 1981 року у селі Хащувате у Гайворонській міській громаді Голованівського району Кіровоградської області.

У 1987 році пішов до першого класу Хащуватської школи. Закінчивши одинадцять класів, продовжив здобувати освіту у Гайворонському СПТУ, де освоїв спеціальність тракториста-комбайнера.

По закінченню навчання працював у Хащуватському колгоспі. Там його руки майстерно доглядали українські поля, надаючи життя та врожай нашій землі. Земля була його стихією, його натхненням.

У травні 2023 року він приєднався до лав Збройних Сил України

фото: Гайворонська міська рада, Facebook

Але коли прийшов час, Сергій став на захист України. У травні 2023 року він приєднався до лав Збройних Сил України, пройшовши нелегкий шлях воїна.

Бої на Донеччині, важкі поранення, довге лікування – все це стало випробуванням, яке він приймав із гідністю та стійкістю. Але навіть це не зупинило його відданості справі. Після тривалої реабілітації він продовжив службу матросом у відділенні морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти військової частини А4635.

23 вересня Сергій був госпіталізований до лікарні в Миколаєві. Незважаючи на всі зусилля лікарів, його серце зупинилося 24 вересня 2024 року.

«Смерть прийшла надто рано, забравши у нас справжнього героя, сина української землі», – йдеться у повідомленні Гайворонської міської ради.

Після тривалої реабілітації Сергій Ткач продовжив службу матросом

фото: Гайворонська міська рада, Facebook

У Сергія залишилися матір, чотири сестри та син.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.